Аналіз до вірша ти знаєш що ти людина·

вірш «ти знаєш, що ти — людина? » по-симоненківськи простий, доступний для учнів. та за філософською наснаженістю, могутньою гуманістичною напругою він належить до найвищих досягнень не тільки поезії василя симоненка а й усієї нашої літератури. таке, на перший погляд, звичне питання — «ти знаєш, що ти — людина? » — має глибокий філософський підтекст. ти знаєш, що ти — людина? отже, ти повинен знати, що ти — не бездушний гвинтик. що ти повинен мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя. а чи є в тебе все це? ти — цілий світ. людина замислюється — а чи так я живу? чи гідний я високого імені людини? що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять. а сьогодні все — озера, гаї, степи — для тебе. отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів. ось на такі роздуми наводить вірш, у якому на перший погляд нічого і саме його простота й доступність і зумовлюють силу ідейно-художнього впливу твору на читача, змушують його переглянути своє ставлення до життя, до свого місця в ньому.

вірш «ти знаєш, що ти — людина…» входить до збірки «земне тяжіння». у ньому в. симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля люд­ську гідність. наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. але він здатний перевер­нути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням:

ти знаєш, що ти — людина?

ти знаєш про це чи ні?

поезія має глибокий філософський підтекст. людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. саме людина створює цей світ, і вона має про це пам’ятати, шанувати свою гідність. вона повинна усвідомлювати, що має право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можли­вість жить так, як вона хоче, і, звичайно, право на щастя. людина — це цілий світ. вона особлива, неповторна особистість:

усмішка твоя — єдина,

мука твоя — єдина, очі твої — одні.

вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? чи гідний я високого імені людини? що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, бо ж

завтра на цій землі

інші ходитимуть люди,

інші кохатимуть люди…

а сьогодні все — озера, гаї, степи — для тебе. отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що отримав у спадок від пращурів. на такі роздуми наводить вірш. людина повинна відчути власну значущість, власну гідність на цьому світі.

Рання творчість Коцюбинського прикметна як не але свідомий та послідовний пошук власного творчого обличчя. М. Коцюбинський шукав найвиразніші, найекономніші, найбільш відповідні власним естетичним настановам засоби вираження думки. Задля цього він оволодівав новітніми надбаннями літературної техніки: барвистим живописом, акварельною легкістю малюнка, прийомом змалювання образу через сприйняття інших персонажів. Мета статті – проаналізувати ранні твори М. Коцюбинського, висвітлити кроки зростання його як талановитого письменника-класика від наслідування до пошуку власного стилю на основі аналізу ранніх оповідань.

ответ:Мамина любов — це безкінечне терпіння, турбота, порозуміння і безкорисливість. Ще змалечку наша ненька не спить довгими ночами: колише своє немовля, співає йому тихі колискові, зігріває своїм теплом, захищає від злого світу і ніжить у своїх обіймах. Пізніше, коли дитя трохи підростає, веде його у дитячий садочок, знайомить з навколишнім середовищем, підказує і научає. Через кілька років починається школа, а мама і тоді залишається поруч з нами: збирає на заняття, допомагає зі складними задачками, турбується про наші стосунки з однокласниками, частує і гостинно приймає усіх наших друзів. Коли настає підлітковий період, час галасливих вечорів, скандалів і непорозуміння, люба матуся ніколи не здається, не сидить склавши руки, а все бігає, переймається, намагається достукатися і зрозуміти свою кровинку. Тільки мама залишається у цей період справжнім другом, який не зрадить, який підтримає у найскрутніший момент, підкаже і заспокоїть. Матусі разом з нами переживають наше перше кохання, нашу першу ніч після розлуки, перші поразки, перші грандіозні і крихітні перемоги, першу двійку і ото бажане «відмінно» у щоденнику, саме вони приймають разом з нами найважливіші рішення нашого життя, тільки ці жінки постійно турбуються про наш комфорт і позитивний настрій. Вони віддають, присвячують нам усе життя і не ніколи не нічого в замін. Вони тільки хочуть бачити свою дитину щасливою, тільки й всього…

Объяснение: