Твір-роздум за однією з тем: 1)людина та її доля в поезії т.г.шевченка "минають, дні, минають ночі" 2)народні думи-оригінальне явище духовності українців. 3)актуальність поеми і.франка "іван вишенський " у наш час

Твір-роздум за однією з тем: 1)Людина та її доля в поезії Т.Г.Шевченка "Минають,дні,минають ночі..."Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Т. Шевченко неодноразово порушує питання: а для чого живе людина, в чому суть людського життя? Як боляче було дивитись поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше було бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності. Так, в поезії "Минають дні, минають ночі..." звучить мотив осуду людей, які задовольняються своїм підневільним становищем в тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку Т. Шевченка, — це найстрашніше, що може бути в житті: Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі. Поезія "Минають дні, минають ночі..." — це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї не багатства: А дай жити, серцем жити І людей любити... На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість — замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом. Тому поет пише: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль. Боже, То дай злої! злої! Життя й творчість Т. Шевченка — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, до йому повірити в свої сили, запалити іскру надії, іскру волелюбності, правди, щастя.

Автор відобразив дуже приємні якості жінки в образі Софійки. .Вона ніжна, мрійлива, турботлива та  до нестями закохана у гарного але на жаль такого жорстокого чоловіка. Софія як справжня жінка готова боротися за щастя інших, не зважаючи на себе, дарувати тепло та ласку бути відданною та покірною. Кожен чоловік мріє про таку віддачу у відносинах, отримувати більше а віддавати менше, споглядати як кохають його а не він . І коли шукаєш відповідь на питання : А чи готова я бути схожою на Софійку? Треба бачити інший зміст: А чи готова я бути позаду а не поряд ?

у цьому світі не можна обрата нікого, навіть неживі речі. життя створене для того,аби радіти, а не завдавати страждань.
дерева- рівноправні жителі планети. та часто люди забувають про це, вони переймаються лише тим, як отримати користь з чогось.
я рада, що автори-сучасники створюють подібні вірші, адже, по-суті, це заклик до людей. автор намагається пробудити співчуття,
навчити всіх бути людяними. кожен зробить власні висновки, та я щиро сподіваюсь, що більщість неодмінно замислиться над подібним питанням, намагатиметься знайти рішення.