Чим выдрызняэться соцыальні побутові пісні від календарно обрядових ?

Соцыально побутови писни це писни у яких спываэться про побут , а календарно обрядовы це писни яки видносяться до певного цыклу

Мама - це саме важливе в житті дитини! Дитина повинна любити і поважати маму, навіть не дивлячись на всі образи. Тільки дитя знає, як любить його мама, адже дитя бачило серце матері всередині, ще коли мама була вагітна. Ви повинні поважати маму, адже вона терпіла, коли ви були маленькими і не хотіли їсти кашу і кидалися ложками в стіну, показуючи що ви не хочете їсти. Мама терпіла ваші сльози, коли ви вдарилися. Мама вчила тебе ходити, розмовляти, дає тобі по трохи освіту, вона страждала за тебе. Можливо ти зараз сильно любиш маму, але коли вона помре в тебе струмками поллють сльози, тому що ти не так часто проводив з нею час. Поважайте свою маму!

Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.     Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».     Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.       Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».