Іть, будь ласка! мені потрібно скласти твір-роздум на тему моя шкільна їдальня

Моя школа знаходиться недалеко від центру, побудована вона порівняно недавно. Коли я йшла в перший клас, моїй школі виповнився рік. Це велике прямокутне будинок білого кольору, оточене з усіх боків високим металевим парканом. Вісім років тому він був зовсім новим, а зараз в найзручніших для проходу місцях в ньому мимовільно виникли зручні проходи.На території школи, праворуч і ліворуч від неї, ростуть кілька великих розлогих дерев, але в основному весь шкільний двір заасфальтований. Великий прямокутний ділянку перед будівлею, де проходять урочисті лінійки, розкреслений рівними білими лініями із зазначенням класів. За школою знаходяться великі обгороджені сіткою майданчика для гри у футбол і волейбол, метання і стрибків у довжину.Сама будівля школи триповерхова з новими білими пластиковими вікнами. Вхідні двері теж пластикова, праворуч від неї — дошка оголошень. Відразу за дверима великий світлий вестибюль, в якому на кожне свято кожен клас вивішує малюнки або стінгазети з фотографіями.Там же, прямо навпроти входу, висить дошка з фотографіями учнів, якими пишається наша школа.На першому поверсі знаходяться всі адміністративні приміщення: вчительська, приймальня директора, кабінети звичай і завгоспа. Також на першому поверсі є їдальня і спортивний зал. Це великі прямокутні приміщення, в їдальні є стійка, де видають страви та зручні столи на шість осіб з дерев’яними стільцями. Уздовж короткої стіни спортзалу — шведські стінки, кільця і ​​спортивні снаряди. В одному з кутів великий стелаж з м’ячами, скакалками, гантелями та іншими спортивними снарядами. Мені подобається наш спортзал, в ньому все добре пристосоване для занять спортом.На другому поверсі крім класних кабінетів, є кабінети праці та малювання. У кабінеті праці для дівчаток є швейні машинки і газові плити, а для хлопчиків — столярні інструменти і верстати. У кабінеті малювання всі стіни завішані портретами художників і відомими картинами. Мені завжди дуже подобається їх розглядати і фантазувати про те, що думали художники, коли їх малювали.Всі класи в нашій школі великі і зручні, меблі нові. Учні кожного класу прикрашають свої класи різними плакатами, малюнками, фотографіями, стінгазетами і буває дуже цікаво, потрапивши в новий клас розглядати його і міркувати про характери його учнів.ВЫБЕРИ ТУТ РЕЧЕННЯ 
ДЛЯ ТЕКСТУ

ответ:

нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір в.бикова «альпійська ». мене відразу захопив сюжет повісті. коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.

головний герой утікає з концтабору. «звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. багато довелося пережити іванові у його нелегкій дорозі на волю. знайомство із джулією. зустріч з голодним божевільним і його загибель. іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. совість не дозволяла кинути напризволяще джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.

наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. глибокий сніг ховає джулію від ворогів. іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.

на жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. на сході країни триває війна. там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.

ответ:

уже понад півтора століття поема і. котляревського "енеїда" не втрачає популярності серед українських читачів. і це не дивно, бо, узявши класичний твір римської літератури, котляревський зробив на основі цього сюжету справжню українську поему, сповнену гумору та героїзму.

за римською міфологією, еней був сином троянця анхіза і богині венери, який після загибелі трої довго мандрував, виконуючи волю богів, доки не зупинився в лаціумі. згодом нащадки енея заснували великий рим.

а от як починається "енеїда" котляревського:

еней був парубок моторний

і хлопець хоч куди казак,

удавсь на всеє зле проворний,

завзятіший од всіх бурлак.

і одразу — де той рим! наш, український парубок, веселий та трохи бешкетний, сміливий та кмітливий. і товариші його — хіба ж це греки? і пісні вони співають українські, і обід у них — "з салом галушки", "лемішка і куліш", і горілку та брагу п'ють вони, як справжні козаки. а боги поводяться, як дуже знайоме панство — скубуться, сваряться, ошукують один одного, не цураються хабаря (нептун за півкопи грошей погоджується припинити шторм).

еней та його друзі дуже схожі на тих стародавніх вояк із козацтва, що вміли добре поїсти та випити, кохалися з жінками, але й воювали відважно й так, наче мимохідь, без удаваної пишності, засновували міста.

коли еней і його воїни потрапляють до дідони, це наче козацька ватага після боїв відпочиває — танцює, їсть та п'є, ніби й одружитися ладні. але ось лунає "воля богів" або козацької долі — і ніщо їх не зупинить.