Ядуже написати твір на тему : " мій улюблений герой повісті "захар беркут""

Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «Захар Беркут», створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали. У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.

1.Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів, яких їхав воювати.

2Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами...

3 не знаю

4 не знаю

Заснувши сьогодні вночі,мені приснився дуже цікавий сон. Я зустріла Лавріна із повісті "Кайдашева сім'я"
-Привіт,Таню.
-Привіт. А я щось тебе не пригадую
-Та як?Ти ж нещодавно про мене читала у творі.
-Хм...Лавріне?Це ти?
-Ну так.Я у твоєму сні.
-Цікаво цікаво. А де твоя Мелашка?
-Мелашка?Це хто?
-Як хто?Ти не пам'ятаєш?
-Ні...
-Дивно. А куди,до речі,ти їдеш возом?
- Їду молотити зерно на муку. У млин.
-Ага!Тоді зрозуміло чому ти ще не знаєш Мелашки.
-Ну і чому?І хто це взагалі така?
-Бо ви ще незнайомі. Це твоя майбутня жінка.
-Жінка?Ого.Хах,а звідки ти це знаєш?
-Не важливо,але пам'ятай,що у тебе попереду ще дуже важке життя,-сказала я Лаврінові.
На цих словах і прокинулась.