Порівняйте долі героїнь з поеми Т.Шевченка «Катерина» і «Наймичка». Кому з них поталанило більше?

Навряд чи варто сперечатися з тим, що Тарас Шевченко вважав проблему материнства однією з найсерйозніших проблем суспільства, в якому він жив. У цьому немає нічого дивного, особливо якщо врахувати, яка доля була у самого цього українського автора. У молодому віці він втратив маму, вона померла, а тому йому було набагато важче, а мачуха його зовсім не любила.

У той же час протягом свого життя він бачив, як важко доводиться жінкам, як сильно вони відірвані від своїх дітей, які негативні наслідки все це має.

Одна з найбільш трагічних героїнь

твору Шевченка Катерина з однойменної поеми народила сина не просто поза шлюбом, але ще й від москаля, тобто від ворога. За це вона отримала важку кару – її прогнали з дому батьки. Пізніше, коли вона відшукала москаля, він не захотів бачити ні її, ні дитини, після чого вона покінчила життя самогубством, а свою дитину залишила напризволяще.

У подібній ситуації опинилася і Ганна, головна героїня поеми “Наймичка”. Вона теж народила дитину, сина, поза шлюбом. Вона розуміла, що її саму та її дитину чекає ганьба, але їй вдалося придумати набагато більш оптимальний вихід, ніж Катерині з однойменного твору.

Ганна знала, де живе сім’я, яка завжди дуже хотіла дітей, але не могла їх мати. Саме цій сім’ї Ганна і підкинула малюка. Природно, сім’я ця була дуже рада знахідці, прийняла малюка з любов’ю. Але Ганна не могла залишатися далеко від дитини, тому вона запропонувала свої безкоштовні послуги у якості наймички. Таким чином, вона змогла доглядати за своїм хлопчиком в таємниці.

Він виріс красивим і щасливим, лише перед самою своєю смертю Ганна зізналася йому, що вона його справжня мама.

На відміну від сина Ганни, син Катерини після смерті матері зміг трудитися лише на найгіршій тодішній роботі – він був поводирем для сліпих людей. Навряд чи він міг сподіватися на те, що він виросте, стане успішним і красивим чоловіком і одружиться. Втім, навряд чи варто надто звинувачувати Катерину в цьому.

Звичайно, вона була менш кмітливою і розумною, ніж Ганна, в іншому випадку вона змогла б знайти якийсь подібний вихід. Але все-таки вона теж була люблячою матір’ю. Вона не змогла залишитися в живих через свою надмірну емоційність і віру в людство.

Катерина наївно вважала, що москаль не відвернеться від своєї дитини, зможе прийняти хлопчика. Але коли він відмовився від цього, Катерина була просто вбита морально і в пориві цих емоцій скоїла суїцид.

Образи Катерини та Ганни цікаві по-своєму. Тарас Шевченко був дійсно стурбований важкими долями матерів, особливо тих, які народили дітей поза шлюбом. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.

Головний герой- дракон Грицько.

"Дракон ще був зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші."

"Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери".

"Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите".

"Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!"

образ герасима калитки «сто тисяч» — це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них.

цитатна характеристика герасима( цитата підтверджує жадобу до збагачення герасима , його скупість і жадібність):

- «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».

- «гроші — гроші всьому голова».

- «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».

- «як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і »

- «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»

- «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»

-«он у жолудя шматочок — тактак! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч; чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. та що? свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тільки біля свиней шість чоловік день при дні працює! і яким побитом жолудь достав таку силу грошей — не зрозумі»

у хаті калитки і в його господарстві все підпорядковано здійсненню мрії господаря: і жінка "з діжі не вилазить", і наймити не розгинаються в роботі, і сам калитка йде на ризиковані шахрайські справи, які не ладний довести до кінця.

  крім герасима калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача банавентуру та селянина савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.

отже в комедії "сто тисяч" драматург, ніби сміючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров'я нації.

цитатна характеристика герасима калитки «сто тисяч»

• «ід боком живе панок смоквинов, мотається туди й сюди, за-ложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть ай, кусочок же! двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»

• «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».

• «гроші — гроші всьому голова».

• «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».

• «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»

• «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»