Невеличке оповідання про те, як пілкуються про здоровя рідних у твоїй сімї

у моїй сім'ї всі підлуються.я наприклад тату і мамі. мамі посуд помити,поприбирати в дома.коли я приїджаю до бабусі я їй по господарстві,щось їй,що вона мене сім'я піклується один про одного. 

Таке трепетне відчуття, таке враження, ніби повертаєшся у дитинство, десь ота гордість, що тут жив Франко», говорить правнучка Івана Франка – Надія Франко, ходячи садибою в Нагуєвичах. Вперше вона сюди приїхала з мамою у 1956 році після повернення з сибірського заслання. Тоді, у радянський час, відзначали 100-літній ювілей від дня народження письменника.

До 160-річчя від дня народження Франка: мандрівка музеєм у Нагуєвичах (відео)

«Мама завжди це місце любила, але жодного відношення до Нагуєвичів ніколи не мала. Що я могла тоді знати, мені було 7 років та й на засланні ми не дуже вихвалялись, що є родичами Франка», – говорить Надія Франко.

Стійкий олов'яний солдатик був одним з двадцяти п'яти подарінних солдатиків хлопчикові на день народження. Але у нього була всього одна нога - на другу не вистачило олова. З усіх іграшок в кімнаті, солдатика подобалася Танцівниця. Вона теж стояла на одній нозі. А другу олов'яний солдатик не помітив, тому що вона була дуже високо піднята. Звичайно він думав, що така красуня не полюбить його. Але солдатик випав з вікна і побував в дивовижні пригоди. Він прагнув повернутися до Танцівниці. Але життя його закінчилася трагічно: хлопчисько кинув солдатика на камені. Там він розплавився до самого серця. І Танцівниця загинула, коли її вітром кинуло в вогонь.

Объяснение:

может быть неправильный перевод на украинский