Можна фразеологічний антонім до виразу : ''хоч греблю гати''.дуже потрібно олімпіада з мови

"Як кіт наплакав" або можна "На ламаний гріш не набереш"

Свою Україну любіть,

Любіть її…

Т. Г. Шевченка

Кожна людина з любов’ю й трепетом згадує місце, де народилася, де минуло дитинство. Мальовничу природу України, її людей Тарас Шевченко сприйняв і полюбив іще змалечку, бо й сам був частинкою цього світу, згодом образ України постав у його творчості.

Поет дав себе розіп’яти за народ та Україну, як сам Христос; він карався, мучився, але не каявся, хоча знав, що може воскреснути хіба що його дух, а воскреслий дух воскресить й Україну.

…Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні…

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять лукаві…

Тарас не може спокійно дивитися на те, як пани “народ у ярма запрягли”, він помічає, як його квітуча Україна – “рай тихий” – порожніє, бо довкола свавілля, знущання, невеселі картини:

Ой три шляхи широкії до купи зійшлися,

На чужину з України брати розійшлися…

У поемі “Сон” Україну показано великомученицею, яку царі розіп’яли на хресті:

Це той Перший, що розпинав

Нашу Україну.

А Вторая доконала

Вдову сиротину.

Тарас Шевченко намагається розбудити свій народ, здатний до праці, до пісні, до боротьби. Голос потоптаної людської гідності, сила непокори, що не раз переходить у прокляття – все клекоче, все скипілося в художню цілісність поетичної сровіді, від початку до кінця пройнятої вогнем найсильнішого почуття:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!

Він будив приспану націю, запалював нові вогні, кидав палкі гасла до боротьби за Україну; любов до всього рідного, українського супроводжувала його й у творчості, і в повсякденному житті. Поет прекрасно знав історію України, знав причину занепаду рідного народу, знав його ворогів, тому він так пристрасно заповідав усім, хто народився на цій землі:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть…

І хоч тяжко, але все ж таки справджується найсокровенніша надія та ння України.

Є в Україні Чернеча гора, котру знає весь світ, з якої видно весь світ. Є зелена круча над Дніпром у Каневі, освячена полум’яним “Заповітом”, що нарешті повернувся до народу з тяжкого застійного небуття, і найменша грудка цієї землі священна для кожного свідомого українця, бо це земля з могили Тараса й над нею здіймається солов’їна пісня України, як живий дух Поета.

Объяснение:

Если нужно не большое могучто-то другое придк

мать

Объяснение:

Олександр Олесь є автором драматичних творів «Танець життя», «Злотна нитка», «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Трагедія серця», «Ніч на полонині», «Тихого вечора», «Осінь», «При світлі ватри», у яких яскраво втілено неоромантичне та символістське світобачення поета.

Драматичний етюд «По дорозі в Казку» (1908) увійшов до збірки «Драматичні етюди» (1914). Дослідники наголошують на його певній спорідненості з драматичними творами М. Метерлінка «Сліпці», Лесі Українки «Касандра», Г. Гауптмана «Затоплений дзвін».