Прокоментуйте повчальні афоризми сковороди. як вони розкрити життєву позицію письменника - философа. 1. ситість тілесна не дасть бадьоростi серцю, позбавленому своєї їжі. 2. з усіх втрат втрата часу найтяжча. 3. хто сліпий, тому скрізь нiч. якщо ти темрява – скрiзь для тебе 4. без ядра горіх ніщо, так само, як людина без серця.

1) Несе думку, що коханих людей треба обирати не за красою тілесною, як це на сьогоднішній день дуже часто буває, а за душевною красою, бо вона є набагато важливішою. 2)Час є дуже цінним, бо це те, що неможливо повернути. Требе цінувати своє життя і проживати його так, щоб потім не було шкода. Не марнувати час, і, що дуже важливо: цінувати тих, хто зараз поряд, казати їм те, що хочеш, не соромитися і не відкладати нічого на завтра, бо завтра може і не бути. 3)Цей вираз дуже глибокий, і має великий підтекст, навчає нас тому, що треба вміти бачити те, що тебе оточує, розуміти,сприймати і реагувати правильно і обдумано на це. 4) Доводить, що головним у людині є моральні якості, а не "обгортка". Якої б зовнішності не була людина і які вади не мала- це не важливо, важливо те, що всередині. Ні, не внутрішні органи, а саме душа. Отже, усі ці вирази дуже сильно характеризують Г.С.Сковороду, як людину дуже високих моральних якостей. Людину, яка цінує у інших інтелект, душу,щирість, доброту, тобто усі моральні характеристики, а не зовнішній вигляд.

1931 рік Народився в селі Шилівка, Полтавська область в селянській родині

1937 рік Заарештували батька Григора (заслали на Сибір), мати виходить заміж за іншого.

1937 рік Малого Григора взяв до себе дядько Филимон Васильович Тютюнник. Він та його дружина були вчителями.

1938 рік Дядя і тітка віддають Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів. Але згодом клас розформували і його перевели в російський клас.

1946 рік Після закінчення 5 класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до тітки в Шилівку. Не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії.

1950-1951              роки Знову живе у дяді і тітки, працюючи тепер уже в гаражі при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.

1951 рік Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом у Владивостоці. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.

1957 році Навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. Григору приходить  папірець, який сповіщав, що його батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно.

1961 році Григор пише перші новелли «В сумерки» (російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» ) і «Крестьянка»

1962 рік Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.

1963 рік Переїзджає до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання:

1966 рік Публікація першої книжки «Завязь», що принесла йому популярність

1968 рік Отримав премію за оповідання «Деревій»

1970-і роки Багато пише. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги».

1980 Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».

 6 березня 1980 Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (через чиновницький диктат в літературі). Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві

Що таке щастя, кожен розуміє по-своєму, адже кожен з нас — індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когось щастя—це мати автомобіль найновішої моделі, добре облаштовану  квартиру з меблями, від яких тріщать стіни, та гаманець, наповнений зеленими папірцями —доларами. Можливо, це і є якась сота частина щастя. А може, й ні. Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мати вірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебе на до

Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду руку друга. Він до мені порадою, він запропонує реальну до Не так багато треба нам у сучасному житті. У всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. А ось без спілкування людина жити не може.