Що таке покликання людини твір? ? на 3сторінки

твір-роздум  є важливою частиною тесту з української мови та літератури, тож написати його потрібно як найкраще. на відміну від перших років   зно, тепер нам відома точна структура твору. прочитавши та запам’ятавши дані рекомендації можна без досконалого   знання граматики та орфографії   набрати на творчому завданні половину ів. у дані статті подана уся інформація

по-перше, звернемося до історії, т.г.шевченко змалку відзначався різнобарвною фантазією. о.підсуха писала: "чи кожній дитині, скажімо, спаде на думку шукати залізних стовпів, що нібито підпирають небо, до чого вдався був шестирічний тарас шевченко? ". таких прикладів історія знає безліч, коли люди, особливо майбутні митці, виявляли здібності, а інколи й талант до певних мистецтв. наприклад, лесь курбас у п'ятирічному віці створював лялькові вистави у себе вдома. він писав: "за декорації служили мамині речі, за акторів - ляльки, а глядачі - сусідські діти. ці пізнання виявилися у майбутній професії.

по-друге, у наші дні діти все менше замислюються над своїм покликанням. краще грати у комп'ютер, аніж сидіти та думати про безмежність власного розуму й про своє покликання – це для них занадто нудно. і. томан писав: "молоді люди, буває, самі не знають, що б їм хотілося робити". у результаті, коли приходить час вступати у вищий навчальний заклад, діти слухають батьків. потім, коли вони розуміють, що майбутній фах їм не подобається, а розчаровувати рідних не хочеться, виникає пригнічення, яке часто викликає депресії, а іноді й невроз, тобто найпопулярніші у наш час психічні розлади.

по-третє, я давно визначилася, чим мені хочеться займатися у майбутньому. якось моя сестра сказала: " я відвідала одну театральну студію, де зараз проходить набір абітурієнтів. давай підемо туди! " тож займаюся там більше трьох років, в мене з'явилося багато друзів, у нас багато спільного.

Объяснение:

Російська народна казка “Ріпка” – по своєму головному змістом і настрою схожа з бурлацьке піснею “Дубинушка”. Казка “Ріпка”, як і пісня “Дубинушка” – свого роду гімн колективної праці або, якщо хочете, колективної думки. У казці для витягування з землі надзвичайно великої ріпки потрібен був весь набір жителів сільської хати: Дід, Баба, Внучка, собака Жучка, кішка і мишка. Тільки з додатком до зусиль всього колективу зусиль ще й крихітної мишки – Ріпка витягнулася з землі.

Зрозуміло, ніхто не думає, що мишка – головна дійова особа. Адже всі знають, що для успішного виконання якого б то не було справи, часом не вистачає якогось штриха (маленької мишки), щоб вийшов гідний результат. Таких випадків в житті чимало, коли для завершення важкій і якісної роботи не вистачає чийогось маленького зусилля або будь-якої свіжої ідеї, думки.

24 листопада 1806  — народився у селі лисогори  борзнянського повіту  (нині ічнянський район, чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера петра стороженка.  спочатку хлопець здобув освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в харкові.

у 1820-х  -  стороженко зустрічався із молодим  миколою гоголем. 

з 1824  —   протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу).

1828–1829  -  брав участь у російсько-турецькій війні ,

1830–1831  -    брав участь у  придушенні  польського повстання

1849  -  брав участь у    поході в угорщину,  був контужений.

1850–1863  — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі  дмитрі бібікові.

1857  — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я о. стороженка як автора роману з української старовини «брати-близнюки».

1861  — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі  «основа».

1863  — у петербурзі вийшли «українські оповідання» у двох томах, які о. стороженко написав ще в 1850-х рр.

1864  — о. стороженка перевели в польсько-литовський край  — м.  вільно.

1868   - вийшов у відставку у ранзі  дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу  берестя. тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. займався садівництвом, любив полювати й . багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю академії мистецтв.

18 листопада 1874 р.    - помер о. стороженко на своєму хуторі. похований у м. бресті.                                                                                                      

*************