Твір-роздум ніколи не сміявся без любьові

Сміх - це прояв радості.Радість - це похідна
любові.Значить, саме любов породжує сміх. Цей сміх ніколи нікого не образить,
не принизить. Такий сміх був і у Остапа Вишн і.
Письменник писав: "Ніколи не сміявся без любові”. Це
була чиста правда. Остап Вишня обожнював рідний народ і країну. Письменник
любив Україну, як сонце, як повітря. Любов
до природи, до людей наскрізь проймає твори Остапа Вишні.
Остапа Вишні - людина життєлюбний, оптимістично
настроєна. Саме в його усмішках найповніше проявилася чиста, щедра і весела
душа письменника. І майже в кожному творі присутній мудрий і дотепний оповідач,
який уособлює позицію автора. Його сміх не ображає, а виліковує, виховує
людину. І в цьому допомагає ніжність, душевність і поетичність душ і письменника.
«Вищого «гонорару» , як веселий блиск в очах народу, для
мене немає» ,- писав гуморист.
Душа письменника була сповнена любові. Слово його чарівне, веселе. І сміх його неповторний житиме
вічно, бо сам він був живою, радісною усмішкою свого великого і безсмертного народу.
Остап Вишня - не просто гуморист, він
поет за станом душі.

       Це завдання спрямоване на визначення головної думки твору "Чарлі і шоколадна фабрика" Р. Дала.
    

        «Чарлі і шоколадна фабрика» - чарівна казкова повість Р. Дала, що розповідає про подорож малого Чарлі на шоколадну фабрику загадкового містера Вонки. Головна думка твору досить повчальна та моральна: людина з особливими духовними цінностями, глибоким внутрішнім світом завжди має перевагу перед хитрістю та ненажерливістю.
          Твір насичений різноманітними образами. На сторінках казки читач знайомиться із Августом, улюблене занняття якого – поїсти; із розпещеною і примхливою Верукою; із хлопчиком Майком, що не може жити без телевізора. Контрастом до всіх цих образів вситупає Чарлі Бекет – малий із небагатої родини, який наділений щирістю, теплотою, смиренністю та милосердям.
        Саме завдяки своїй порядності та вірі у мрію головний герой зриває джек-пот, здобувши прихильність власника фабрики. Історія дуже повчальна. Навіть у таких родинах, які на перший погляд здаються благополучними, де діти смачно нагодовані, гарно одягнені та мають іграшки, бувають проблеми. Головне  у вихованні дитини – не фінансові радощі, а люблячі батьки, які можуть дати дитині належне виховання. Саме тоді дитина виросте здоровою, щасливою, успішною та психологічно стійкою особистістю.

"Джури козака Швайки" - це тільки перша частина приголомшливої трилогії Володимира Рутківського. Можна сказати, що цей твір - наш український Гаррі Поттер! І тільки відсутність реклами, невеликий тираж і українська мова, якою, на жаль, володіють не всі, не дозволили цій книзі повторити успіх знаменитого серіалу Джоан Роулінг. Тут є абсолютно все, що повинно бути у книзі для підлітків:  динамічно розвивається сюжет, не надто складний, не дуже простий;  трошки чарівництва; герої, на яких можна рівнятися; є чого повчитися.
Книга розповідає про ті часи, коли козаки вже були, а справжньої Січі ще не було, про той період української історії, коли наші предки зрозуміли, що дати відсіч татарам можливо  тільки спільними зусиллями.
Головні герої - два хлопчики, які знай собі пасли курей та корів, а потім опинилися в самому епіцентрі подій, там, де в дніпровських плавнях козаки билися з татарськими ордами. Які ж колоритні і потужні персонажі вийшли у Рутківського - і діти, і дорослі! Але моїм улюбленцем став Санько – дванадцятилітній хлопчик, майже мій ровесник. Санько – один син у матері. Мати його дуже любить. За характером він мрійливий, спокійний, розважливий. Він має незвичайні здібності - уміє подумки віддавати накази й прохання, навіювати думки. «…найбільше Санькові до вподоби блукати поміж небом та землею. Ось так: заплющиш очі, розслабишся, ніби поринаєш у сон - і ширяєш могутнім орлом у тому безмежжі, наслухаєш тишу, вдивляєшся у те, що миготить перед заплющеними очима. І, бува, часом таке побачиш, що аж душа у п’яти проситься. То промайне небом щось блискуче, схоже на велетенського птаха з непорушними сріблястими крильми, втікаючи від гемонського гуркоту, то привидяться чудернацькі будівлі, точнісінько такі, як ото поставити одну на одну десять хат. Погано лише те, що дідо не дозволяє йому довго блукати подумки. Бо, каже, так можна не втриматися і розповісти комусь, що з ним було чи ще буде».

 Він з своїм другом Грициком потрапляє у різні пригоди. Що б не трапилося з друзями, він виявляє самостійність, наполегливість, кмітливість, дорослість. Санько не вважає себе дитиною, він, хоч і малий, але вже може бути справжнім козаком і битися з татарами нарівні з своїми товаришами. Він вправно скаче на коні, може ходити в розвідку і залишається непоміченим.

Він дуже жалісливий до свого вчителя і старшого друга – діда Кудьми. Намагається врятувати діда від неминучої смерті, а коли той все ж помер, Санько тяжко переживає цю втрату.

Мені сподобалося в цій книжці все, усі пригоди. Один з них, дуже яскравий, епізод із страшною хижою дикою кішкою: «Санько напружено вдивлявся у сіру пляму, котра піднімалася вгору.«Не лізь, - подумки умовляв він її, як ото нещодавно курчат на своєму подвір’ї. - Ти ж сита. Навіщо тобі ще й ми? Ну, не лізь же далі, зупинися!»У відповідь почулося зле сичання. Два вогники блиснули у Саньків бік. Та він був ладен присягнутися чим завгодно, що сіра пляма завмерла!«Молодець, - подумки продовжував він говорити з дикою кішкою. - Йшла б ти собі до лісу, га? Ну, що тобі варто це зробити? Там же поживи скільки завгодно. Ну, йди тебе, йди геть!…»Він уявив, як дика кішка, зупинившись, почала роздумувати, що їй робити далі. Потім вона розвернулася і поволеньки стала спускатися по стовбуру…За мить під Сторожовим дубом почулося м’яке гупання.- Пішла! - зраділо видихнув Грицик». Хотілося б, щоб більше було таких людей, як Санько, у наш час. Україна могла б пишатися ними.