Якими мовами володіла леся украінкк

Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на до тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.

Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль

у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».

Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має піти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.

Объяснение:

ответ: Кожна пора року прекрасна і незрівнянна по-своєму. Комусь подобається весна з квітучими садами, зима з морозами і сніговими забавами, літо з зеленню і спекою, а для мене краще – осінь.

Я вважаю, що жодна інша пора року не може зрівнятися з нею. Восени за невеликий проміжок часу відбувається багато змін в природі. Мені звичайно ж більше подобається рання осінь. Коли вже немає спеки і встановлюється приємна сонячна погода. Хочеться гуляти і дихати свіжим повітрям з запахом опалого листя.

А ще мене радує, коли дерева одягаються в квітчасте вбрання. Це найкрасивіший період осені. Стільки барв на деревах, з переважанням жовтих, багряних і червоних відтінків. Гуляєш по парку, шарудить опавше листям і дивуєшся, що може існувати така краса. Восени виходять найяскравіші барвисті фотографії. Тому ми завжди фотографуємося з друзями в цю пору року.

Навіть, коли починається пора дощів, вони не створюють у мене похмурого настрою. Особливо, якщо є парасолька або сидиш вдома і дивишся у вікно на людей, що кудись поспішають по своїм справам. Мимоволі, прислухаєшся як ритмічно і заспокійливо постукують крапельки дощу об скло.

На початку осені ми всі йдемо в школу. Хтось сумує за канікулами і літом, але не я. Мені подобається вчитися, відвідувати школу, так як мене там чекають приємні зустрічі зі своїми однокласниками і вчителями. А також мені цікаво дізнаватися і відкривати для себе щось нове.

Объяснение:Вот