Нужно ! сравнительная характеристика братьев федорчуков из "земля" ольги кобілянской.

в повісті о. кобилянської " земля" ми знайомимось із сім'єю івана федорчука. у сім'ї федорчуків було два сина: старший михайло,а молодшого звали сава.

михайло - і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. роботящий юнак, який любить і поважає батьків, уміє і прагне працювати. він іде до армії.також він любить   землю, працю на ній, але людина для нього - дорожча.він був добрим та чесним. михайло відданий бідній наймички анні.він був готовий відмовитися від своєї частки землі.добрий, гарний, працьовитий, сильний.

сава-він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати.з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе він не любить землі.сава цілими днями вештається лісами і луками з рушницею. вбити пташку чи дрібну тваринку було для нього задоволенням. жорстокий і ледачий, він звик до крові! слабохарактерний, заздрісний та довірливий. вот таким був сава.

 

1965 рік. провесінь. надмор’я молодий професор-історик борис отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. рік 992. великий сонцестій. пуща у той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху. потім був дід родим. власне, його руки, як широкі теплі лопати, від них малюк заспокоївся й притих. мав він блакитні очі, тож назвали — сивоок. родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. найбільше — богів. потім фарбував і обпалював на вогні. усе сяяло різнобарвністю. дід був мовчазний. сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив — і перуна, і белеса, і сварога. найбільше ж хлопчик любив ярила. тільки пізніше здогадався чому — той був схожий на діда! приїжджали купці й купляли богів, а родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. він нікого не боявся. але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. почали трощити готових богів на полицях, родим кинувся захищати — і поліг від меча. сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу. після багатоденного блукання по лісу сивоок потрапив до медовара ситника і закохався в його дочку величку. але, не витримавши підневільного життя у ситника, втік у пущу. там познайомився з лучуком — вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. вони вирушили разом у мандри. 1941 рік. осінь. київ професор гордій отава не встиг евакуюватися з києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності софійського собору. він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер адальберт шнурре. полонені не виказують отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина бориса і називав себе. рік 1004. київ сивоок і лучук потрапили до києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець какора і запросив до себе охоронцями.

коли юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа тосі з вибачення. для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. у листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. а влітку юрко приїхав знову до села і вони разом з тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.