Треба написати твір-роздум за темою під лежачий камінь і вода не тече

Під лежачий камінь вода не тече… Рух це життя і рухатись треба вперед, впевнено йти до мети. Наш обов’язок старанно навчатися, здобувати професію. Без цього неможливо кимось стати у житті, але легко загубитися і прожити нікчемне, нічого неварте життя. Ніхто не мріє стати волоцюгою, а от здолати лінощі важко майже кожному.Це означає, що води під лежачим каменем бути не може, тому що для неї там недостатньо простору. Якщо ви хочете чогось, ще не означає, що це повинно прийти у ваше життя. Щоб воно туди прийшло або помістилося, потрібно вільний простір. Отже, щоб з'явився простір, треба його створити. А щоб створити простір, потрібні певні дії. Якщо ви будете сидіти склавши руки, лежати як камінь, то простір не з'явиться. І ви ніколи не отримаєте того, чого хочете. Той, хто нічого не робить, нічого й не здобуде.

Відповідь:

Йду спокійно до лісу. Цвітіння чудового вересу вчувається в пре­красному ароматі повітря, у легкому подиху вітру, у веселкових бар­вах неба. На піщаних ґрунтах, де зовсім не цвіте ніяка квіт­ка, владарює верес. Від його фіолетового цвітіння не сховатися ніде: ні в затінку дерева, ні на узліссі, ні в гущавині. Його маленькі привабливі ліхтарики мов просвердлюють тобі душу, входять у свідомість. Перед очима гейзери цвіту, фонтани холоднувато-гарячого багаття, каскади райдужного сяйва.

  Дикі бджоли добросовісно пораються на віддалених ділянках, у глибинах, у пущах і нетрищах, запасаючись нектаром на зимівлю, а свійські літунки господарюють на околицях, поспішають... Незабаром знову задощить, затуманить, загрозує, натрусить листя, приб'є цвіт. І тоді вже верес буде і бляклий, і сірий, і нудний. Ні взятку з нього, ні вигляду!

“Сіроманець” характеристика Сашка Доброта. Ця риса людського характеру цінувалася в усі віки й у всіх народів. Адже добра людина ніколи не чинить зла, вона не здатна на підлість, навпаки, завжди налаштована на життя та відродження, а не на нишення. Таким ми бачимо персонажа повісті М. Вінграновського «Сіроманець» Сашка. Хлопець виступає проти переслідування й жорстокого знищення Сіроманця, старого вовка, що живе в їхньому лісі. Він подружився з цим хижаком, який насправді виявився здатним відповідати на добре ставлення до себе також добротою. Сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. Хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга Сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. І йому, малому, вдалося це зробити. Не можна без хвилювання читати й епізод, у якому розповідається, як Сашко привіз Сіроманця в Одесу в лікарню, щоб сліпому вовкові зробили операцію й повернули зір. Схема простого заробітку! Сашко — дуже хороша людина, він наполегливий, гуманний, рішучий. Мені здається, шо якби було більше таких людей, як Сашко, що люблять і оберігають тварин і рослини, турбуються про них, то ми назавжди забули б про існування Червоної книги, а наша планета була б чистою й багатою, стала б затишним домом для всього сущого на Землі. Риси характери Сашка  справедливий співчутливий добрий чуйний принциповий самостійний вірний цілеспрямований “Сіроманець” цитатна характеристика Сашка – «Сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на Сашка. Сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем»; «Аби я був вовком…»;  «Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «Піти глянути чи не йти?..— завагався Сашко. Але вирішив: — Чого це я стану його боятися? Піду гляну»; –  «Сашко вибрав підходящу для Сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам»; –  «Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий»; – «Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець,— сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом»; –  «Ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. Пиріжка з печінкою хочеш?»; – «Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо прочинив і зачинив за собою двері»;  «Сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, наткнувся добряче лобом на ковадло, і вже Сіроманець щімко задихав Сашкові в обличчя. Сашко обійняв обома руками вовка за шию». Хлопчик Сашко захоплюється Сіроманцем. Він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. Навіть коли мисливці винищили його вовченят — Сіроманець не помстився їм. Тому Сашко захищає його чесне ім’я перед батьком та Чепіжним. Але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. Не знайшовши підтримки, Сашко вирішує діяти самостійно. Він допомагає Сіроманцю переховуватись у лісі та влаштовує втечу з сільського хліва, коли вовка таки впіймали в пастку. Сашко вважає Сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. Коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. Навіть потоваришувавши з дівчинкою Галею, Сашко не забував про Сіроманця. їхня зустріч після тривалої розлуки була дуже емоційною. Хлопчик не зраджує своїй меті вилікувати вовкові зір. Задля цього він навіть втікає з дому та подорожує кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в Одесі. Йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і Сіроманець втікає з лікарні, навіть не попрощавшись з кращим другом.

Объяснение: