"у чому сенс життя" (за твором "поза межами болю")

Чи має життя сенс? Якщо так, то який саме? Це постійні, чи так звані буттєві питання. Можна на тривалий період забути про них, поринути в побутові, повсякденні проблеми, але життя влаш­товано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та духовно спляча людина. Неминучість смерті та її провісників — старіння та хвороби, факт скороминучого зникнення в минулому миттєвостей життя з усіма проблемами, є для кожної людини неусуваним нагадуванням про невирішене, відкладене питання сенсу життя. Отже, у людському житті завжди ставиться питання вибору між пріоритетом духо­вного та матеріального.О.   Турянський у творі «Поза межами болю» показав боротьбу в людині біологічних інстинктів і духовної волі до життя, підніс загальнолюдські цінності — дружбу, вірність, гуманізм, любов до рідних та батьківщини, що єднають людські серця, звільняють і просвітлюють душу. Оптимістично звучать слова Добровського наприкінці твору, звернені до оповідача, а насправді до кожної людини: «Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть». Тож попри трагічність зображува­них подій (живим лишився лише Оглядівський) провідна ідея перемоги духа над матерією яскраво втілена через засоби екс­пресіонізму.Часто можна почути думку про те, що матеріальні цінності — це не головне, це дуже приземлені й негідні забаганки, а най­перше, про що має дбати людина,— це моральна чистота, висока духовність, потяг до творчості.

Кожна людина має право на свій свідомий вільний вибір, а інші не повинні її засуджувати. Іван Вишенський достатньо зробив для захисту православної віри та соціальної справедливості вже своїми творами. Насправді, його постать стала символом цього періоду, цієї боротьби. Чи повинен він був повернутися до України на прохання посланців? На жаль, ми ніколи не дізнаємось, що насправді відчував тоді Гван Вишенський: чи відчував він себе достатньо сильним для того, щоб очолити рух на Батьківщині, чи він вважав, що його молитви за рідну землю, послані з афонської печери, не менше до Україні? Саме відповідь на ці питання до б нам повніше зрозуміти цю ситуацію.

Минуло близько чотирьох сторіч з тих часів, коли Іван Вишенський намагався зробити свій непростий вибір.
Добре було б, якби люди, роблячи свій моральний вибір у наш час, робили його з чистим серцем та заради якоїсь духовної, високої мети. Якщо навіть вони обирають між суспільним та власним на користь власного, нехай це буде власний духовний розвиток, власний шлях, а не власна користь…

  Однажды в выходной день мы с родителями пошли в лес. На кануне выпал небольшой снег, в лесу было тихо и солнечно. На снегу виднелись следы проходивших здесь ранее людей, рядом пролегла еще ненакатанная лыжня.
 На соседнем дереве весело стучал дятел в своей ярко-красной шапочке, над лесом с карканьем носились кем-то встревоженные вороны. Кошка с интересом заглядывалась на беспечных синичек, которые весело перелетали с ветки на ветку.
 Потом мы немного повалялись в снегу, покатались с горки и пошли домой.