Скласти казку друг-пан-здоров.я використати слова рух..молоко.йогурт.яблуко.слива.гарбуз.жаба. соняшник.морква.дракон. помідор.базилік.чебрець.кориця.колодязь.гори.струмок.родзинки.велосипед.окуляри.сон.сонце.багаття.вода.ролики

ранішнє сонечко розпочало свій рух.прокинувшись від сну вадимчик перш за все вирішив перевірити вміст холодильника що стояв на кухні.першими його увагу молоко і йогурт.скуштувавши і те і друге хлопчина одяг кросівки і вийшов у залу де на рожевому підносі лежало велике червонощоке яблуко і велика зелена слива які чомусь не заслужили на його увагу зате великий смугастий гарбуз розрізаний на вузенькі шматки увагу вадимчика і був ним покуштований.далі вадимчик вирішив обійти усе своє господарство і подався на город де по дорозі йому потрапилапід ноги велика коричнева жаба яку він не став чіпати бо попереду на нього чекало багато важливих і цікавих справ.першим на краю городу ріс великий жовтоголовий сонячник далі рівненькими рядочками розташувалась морква біля сонячника на високій жердиніначе казковий дракон колихалось городнє пугало.поряд з ним на грядках росли помідор базилік чебрець кориця а ближче до краю городу красувався гарненький колодязь.вдалині виднілись гори.за парканом дзюркотів струмок з чистою іскристою наче родзинки водою.вадимчик узяв прслонений до паркану велосипед одягнув сонцезахисні окуляри і його вранішній сон щез наче його й не було.яскраве сонце підіймалось все вище і вище.на березі річки його друзі вже розклали багаття від сонечка блищала і переливалась вода в невеликій звивистій річечці а поряд на широкій асфальтованій площадці хлопчики та дівчатка вже вдягали ролики щоб кататись словом починався новий чудовий день і вадимчик попрямував у бік площадки щоб теж приєднатись до друзів.

Відповідь:Мрією С. Васильченка було написати твір про життя великого кобзаря Тараса Шевченка. В повісті "У бур’янах"письменник розповідає про безталанне дитинство славного сина України.

Як відомо, народився Т. Шевченко у кріпацькій родині. Батьки тяжко працювали на панщині, а малого Тараса доглядала старша сестра Катерина, про яку Шевченко зберіг теплі спогади на все життя. Сама ще дитина, якій хочеться погратися, Катря посадить малого в бур’яні в ямку й біжить до подруг, запевняючи себе, що з братиком нічого не трапиться. А воно, мале, дивиться навколо, розглядається, адже навкруги стільки цікавого. Тільки ввечері згадає Катря про Тараса. Біжить шукати, а він уже й сльози всі виплакав, її чекаючи.

Та ось уже підріс Тарас і самостійно мандрує селом. Скрізь побуває: і в сусідському саду, і біля ставка, й у млині, і на козацькій могилі. Та найцікавіше йому в бур’янах. Тут він і Кармелюк, і гайдамака. Тут його воля та його власть.

Виростав Тарас допитливим, цікавим до всього нового. Десь почув він про те, що є на краю світу стовпи, які небо тримають, і туди сонце щовечора йде спати. І пішов шукати те місце. А потім образно розповідав братові й сестрі про свої мандри.

Дуже любив слухати Тарас кобзарів, лірників, розповіді діда Івана про Запорожжя, про Коліївщину. Недаремно батько жартував, що буде з нього другий Кармелюк, натякаючи на синову непокірність.

Великим горем стала для хлопця смерть матері. Батько одружився вдруге й взяв вдову з трьома дітьми. Вона одразу незлюбила Тараса, бо він її не слухав, був непокірним. А після смерті батька й зовсім Тарасові у своїй хаті життя не стало. Втік у найми до дяка, жив упроголодь, завжди брудний, у рваному одязі. Тільки й жаліла сироту сестра Катерина. А більше ніхто й не згадував про нього, не турбувався. Та терпів Тарас знущання п’яного дяка, бо навчання манило його, розумів, що воно дуже важливе, що треба вчитися. І добився свого. Життя загартувало його вдачу, навчило терпіти й наполегливо до своєї мети.

Пояснення:

(«бондарівна», «ой на горі вогонь горить», «ой летіла стріла», «козака несуть»)

серед інших видів усної народної творчості приваблює ліричністю, поетичністю, фантастичними картинами, дивними метаморфозами, неповторною красою звичайних людей, загостреним драматизмом їх доль. українська надзвичайно емоційна, хвилююча, сильно впливає на людські почут-’ тя, примушує співпереживати героям, замислюватися над самим життям. у і завжди криється народна мораль, повчання або застереження. навіть якщо зло залишається непокараним, все одно симпатії слухачів залишаються на боці скривджених, на боці слабкої жертви, яка не змогла постояти за себе. це виховує здатність співпереживати, відчувати людський біль, жаль, розчарування.

серед відомих сюжетів, що розпові про перевтілення людини в дерево, пташку, квітку, про підмову дівчини на трагічну мандрівку, про отруєння невірного нареченого, нещасливе кохання або сімейне життя, вирізняються твори, побудовані на історичній тематиці, оспівуванні епізодів із життя конкретних історичних осіб. це — про байду в турецькому полоні, про поєдинок нечая з шляхетським загоном, а також ціла низка , сюжети яких побудовані на любовних колізіях, зокрема й дійсних фактах (про бондарівну і пана каньовського, про лимерівну, про отруєння невірного нареченого гриця українською пісняркою марусею чурай та і

у і «бондарівна» змальовано непоодинокий випадок із часів панування на україні польської шляхти. десятки версій твору об’єднані спільним сюжетом: -

ой у місті немирові дівок танець ходить,

молодая бондарівна всіх передом водить.

ой приїхав пан каньовський з великого двору,

він зліз з коня та й до корчми — не знає гонору.

не зважаючи на людей, пан пригортає й цілує вродливу дівчину.

сором’язлива панянка втинає залицяльника по обличчю, не турбуючись про наслідки. за порадою людей вона змушена втікати додому, ‘ «а за нею гайдуки з голими шаблями». спіймали вони бондарівну «за білую руку і повели бондарівну на велику муку». пан каньовський пропонує їй вибір:

чи ти хочеш, бондарівно, меду, вина пити. або хочеш, бондарівною в сирій землі гнити.

дівчина обирає смерть, і пан зі злості вбиває її з лука, а потім справляє пишний похорон, скликаючи всю шляхетську знать. цей сюжет близько споріднений із сюжетом про нескорену полонянку в турецькій неволі.

бурхливі історичні події, пов’язані з виникненням козацтва й відважним захистом рідної землі, що постійно зазнавала лиха від численних завойовників, спричинили інтенсивний сюжетно-тематичний розвиток ї творчості. з-поміж сюжетів, що дійшли із найдавніших часів, загостреним драматизмом відзначається «стріла» («ой летіла стріла») — забитого вдовиного сина оплакують три зозулі, що уособлюють матір-удову, дружину і сестру:

ой, матінка плаче, поки жити буде, а сестриця плаче, поки не забуде; а миленька плаче, поки його бачить.

невимовний жаль за загиблим лицарем-козаком, невтішні сльози матері, сум сестри стискають відкрите до співчуття серце. з глибоким болем і сумом замислюєшся над осиротілою долею молодої козацької дружини…

проводи рідними воїна, прощання з ним назавжди, поєдинки з ворогами, самотня смерть лицаря, його останнє звертання до рідних через символічних вісників нещасть — коня, орла, ворона — це не тільки літописно-достовірна фіксація конкретних подій, але й художнє відображення багатого внутрішнього світу народу.

навіть смерть у зображена не як трагічна подія, а спосіб

вирішення конфлікту, вихід із безнадійної ситуації. у історичних ба

ладах це ще й засіб уславлення героїзму козака-лицаря, оспівування

його чеснот, увічнення високої місії на рідній землі. і тільки воро

ненький коник розповість сестрі й матері про несподіване одруження

його молоденького господаря: ;

— не плач, мати, не журися, ”.:

та вже ж твій син оженився, та взяв собі паняночку, в чистім полі земляночку.

(«ой на горі вогонь горить»)

в українському фонді налічується понад триста сюжетних типів. це надзвичайно розмаїтий епос. кожен його твір випромінює високу й мудру етику сімейних та громадських відносин, вимальовує поетичну красу героїв, налаштовує на захист свободи, справедливості, вірності, доброти й сміливості, збуджує гостре прагнення опору злобі, кривді, гнобленню, боягузтву. тим-то народні не старіють віками, переходячи не тільки від покоління до покоління, а й від народу до народу. на грунті народних постали т. шевченка, с. руданського, ю. федьковича, ю. крашевського, о. грози, янки купали.