Треба аналіз вірша хотів би я в слово єдине вмістити всю думу смутну, віддать його вільному вітру - нехай би одніс вдалину. нехай би печаль в отім слові до тебе моя попливла, щоб ти її кожну хвилину почути, кохана, могла. i навіть, коли серед ночі заплющиш ти очі ясні, i тут щоб знайшло моє слово тебе у найглибшому сні. або хотів би я в слово єдине вмістити всю думу смутну, віддать його вільному вітру - нехай би одніс вдалину. нехай би печаль в отім слові до тебе моя попливла, щоб ти її кожну хвилину почути, кохана, могла. i навіть, коли серед ночі заплющиш ти очі ясні, i тут щоб знайшло моє слово тебе у найглибшому сні. (тему, ідею, художні засоби) прошу іть

    проаналізувати поданий вірш пропоную так: ім'я автора: генріх гейне. назва твору: "хотів би я слово є". тема: розповідь про кохання ліричного героя.  ідея: кохана жінка має чути слова любові щомиті. вірш.розмір: амфібрахій (тристопний): ˘  ¯  ˘     художні засоби: епітети: душа смутна, вільний вітер, очі ясні, найглибший сон. звертання: кохана.  уособлення: вітер - нехай би одніс в далину; нехай би .        у творі розповідається про кохання ліричного героя. ця розповідь лунає, наче пісня. в ній ми бачимо тривожні думки г. гейне, його роздуми про любов та таємничий образ коханої жінки.

Сашко — дуже хороша людина, він наполегливий, гуманний, рішучий. Мені здається, шо якби було більше таких людей, як Сашко, що люблять і оберігають тварин і рослини, турбуються про них, то ми назавжди забули б про існування Червоної книги, а наша планета була б чистою й багатою, стала б затишним домом для всього сущого на Землі.

Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець зовсім самотнім на цьому світі,нікому про нього подбати. Та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові нелегко.

Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.[2]

Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.[2]