Написати листа костеві з твору володимира виниченко "кумедія з костем".

За який це клас цей твір?

Відповідь:

Джерела свідчать, що ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми, а пізніше їх прямі спадкоємці — кобзарі. Микола Васильович Гоголь вважав їх за охоронців бойової слави України.

Минали роки, сторіччя, а українська історична пісня жила, розвивалася, передавалася з покоління у покоління. Чому ж не вмирають народні історичні пісні? А безсмертні вони тому, що в них живе сам народ, його мудрість, його джерельна совість. У народних піснях сяє мудрість і безстрашність, доблесть, лицарські подвиги захисників Вітчизни — українських козаків, які, не шкодуючи свого життя, відстоювали волю і незалежність нашого народу, Батьківщини.

Українські народні історичні пісні — могутнє духовне джерело нашого народу. У народній пісні живе образ нашої славної України, її героїчна і водночас трагічна історія.

Героями історичних пісень є видатні діячі народу, а також пересічні козаки й селяни, які за влучним висловленням М. Стельмаха, шаблею, списом і серцем боронили рідну землю.

Слухаєш історичну пісню — і в уяві постають славні герої, козацькі полки, що йдуть захищати Україну від усіх ворогів її свободи. "Попереду Дорошенко...", а там далі — Богдан Хмельницький і Іван Богун, Кривоніс і Сагайдачний, Морозенко і Нечай — славні сини України. Тематика українських історичних пісень різноманітна: турецька неволя, лицарська смерть козака, визволення з неволі та щасливе повернення до рідного краю, визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.

Українські народні історичні пісні, які виникли у різні часи, становлять разом поетичну історію народу. Подвиги відважних героїв, зображені у піснях, виховують у нас мужність, сміливість, стійкість у боротьбі, прагнення бути гідними подвигів славних синів України.

Пояснення: Щось таке. Встав свої варіанти, поміняй конструкцію, але зміст загалом ось такий має бути

Історія створення українського гімну починається 1862 року, коли український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна».

Одразу після написання вірша його поклав на музику друг і однодумець П. Чубинського М. Лисенко. Створена на його мелодію пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку XX ст. Згодом музику до вірша П. Чубинського створив і К. Стеценко. Проте остаточно пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» утвердилась у свідомості українського народу саме в співавторстві П.Чубинського і М. Вербицького.
На хвилі піднесення українського патріотичного і духовного життя на в 60-х роках XIX ст. в одному із львівських журналів було надруковано вірш «Ще не вмерла Україна». Цей вірш сподобався М. Вербицькому своїм патріотичним змістом, легкістю форми, і він поклав його на музику спочатку як солоспів у супроводі гітари. Згодом М. Вербицький зробив із пісні- солоспіву хорову композицію.