На матеріалі творів михайла коцюбинського письмово доведіть або спростуйте одну з тез : а) "живопис- це поезія , яку бачить , а поезія -це живопис , який чують "; б) "між оком , яке бачить , і рукою , яка записує , не повинно бути нічого "

А) "Живопис - це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують".

Михайло Коцюбинський - український письменник, імпресіонтіст, громадський діяч. Всі його твори про що б в них не йшлося мають опис природи та передають почуття письменника. Давайте розглянемо на прикладі твору "Інтермеццо" - найбільш імпресіоністичний опис природи серед всієї його спадщини. Вже з самого початку відкривши твір та побачивши перелік дійових осіб: "моя утома, тяжка рука города, вітер" - ми уявляємо всі ці компоненти. 
Відчуваємо подих вітру, бачимо перед собою міський смог, заасфальтовані вулиці та рутину, а утома виглядає великим мішком, який безжально впав нам на плечі. Читаючи його описи природи - ми бачимо все перед собою так, наче самі гуляємо тим самотнім полем, де є тільки митець і природа. 
Живопис, поезія, музика - все це ми створюємо власними руками під впливом почуттів, але якщо задуматися, то більшість творів саме про природу. 
Я згодна(ний) з твердженням, що "живопис- це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують". Поезія - це краса, а краса - це природа. Лише те, що створено природою можна назвати істинно красивим. Людина, природнє створіння, красива, поезія, створена людиною-особлива.

Характеристика образу Микити Кожум'яки:

Микита Кожум'яка - позитивний персонаж, який виступає справжнім захисником рідної землі. Він сильний фізично, має дух патріотизму, є вірним сином свого народу. Одного разу у його краї сталось лихо. Микита не зміг стояти осторонь, тому звільнив рідну землю. Силу цього персонажа підтверджує те, що він може м'яти одночасно 12 шкур. Звідси і його прізвище - Кожум'яка. Я захоплююсь цим героєм, його витримкою, мужністю та любов'ю до рідного краю.

ЦИТАТА:

Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…?

Докія з твору "Каторжна": 

"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"

"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."

 Докія з твору "Земля": 

"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."