Чи завжди я прислухаюсь до думок інших " казка про яян " умоляю ; (

Іноді буває ні. Але прочитавши цей твір я неодмінно буду прислухатися

Объяснение:

Ім’я, вік фах.

Василь Чепіжний                                                  Сашко  

Середнього віку                                                    12 років

Працює у колгоспі                                                 Він школяр

Портрет

Сашко

 

По цьому малюнку ми можемо зрозуміти, що Сашко мав коричневе волосся, зелені очі та чорні брови.

Василь Чепіжний

 

По даному малюнку можна зрозуміти ,що Василь Чепіжний мав сиве волосся, довгі сиві вуса карі очі з сивими бровами.  

Вчинки персонажа

Сашко

1. Сашко створив нору для Сіроманця поки він не міг взяти його додому.  

2. Він Визволив вовка з полону.  

3. Хлопчик так хотів до вовку, що йому прийшлося бігти з ним до Одеси у ветеринарну лікарню, щоб Сіроманцю повернули зір.

Василь Чепіжний

1. Вбив всіх вовків крім  Сіроманця.

Мова літературного персонажа

Сашко

Сашко вихований він не використовує у мові погані слова, він не грубить, його розмови дуже насищенні на різні, цікаві для когось нові слова.

Василь Чепіжний

Він розмовляє не виховано, в деяких моментах дуже грубіянить, часто кричить, бреше й все подібне.

Моє Ставлення до персонажів

Сашко

Сашко мені подобається своєю сміливістю, чесністю, добротою, щирістю. Це відчув, навіть, вовк, який став його другом і не раз повертався до Сашка.

Василь Чепіжний

Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.

или вот)
кладний і тривалиий шлях розвитку пройшли українські календарно-побутові звичаї та обряди. Таку назву вони отримали через звязок з календарними циклами (зимою, весною, літом, осінню), від яких безпосередньо залежав побут наших предків. Часом їх ще називають аграрними, тобто пов'язаними з певними видами господарських робіт (сівбою, плеканням посівів, збиранням врожаю). Але це вірно лише до певної міри, оскільки значна частина тих звичаїв та обрядів виникла задовго до того, коли наші предки пізнали хліборобство.Знання природних циклів і орієнтація в часі формувалися ще на тій стадії, коли давнє населення на території України вело привласнювальну форму господарювання, тобто існувало виключно за рахунок мисливства і збиральництва. Залежно від пори року воно переміщалося з місця на місце, тобто дотримувалося напівкочового життя, щоб забезпечити себе достатньою кількістю їжі.Нині майже нічого невідомо про звичаї людей кам'яного віку (палеоліту, мезоліту). Але це не означає, що жодної обрядовості в них не було. Побут тих народів, чий б життя до недавнього часу відповідав первісній стадії, яку давним-давно пройшли наші предки, засвідчує, що звичаї і обряди, приурочені до початку чи закінчення певного природного сезону, були і в них. У цьому переконує ближче знайомство з обрядовими циклами.Минали тисячоліття, поки давні люди приручили звірів, навчилися вирощувати хліб. Перехід від привласнювальної до відтворювальної форми господарювання спричинив зміну життя. Полювання на звірів змінюється на тваринництво. Збиральництво поступово переростає у хліборобство; замість мандрівного життя настає відносна осілість,
тривале проживання на певній території. Але первісні форми життя не зникають безслідно, а доповнюють новий господарський устрій. Ця закономірність властива і обрядовості, в якій давні обрядові дійства постійно доповнюються новими.