Які роздуми виникли під час прочитання поезії кольорові миші ліна костенко

Роздуми про сенс життя, про  те як раніше жили люди , їм не можна було чаклувати проявляти свою індивідуальність

Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»

Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним життя се-лянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю

У творі Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» зображується образ звичайного трудового чоловіка Мартина Борулі та його сім’ї. Але чомусь голова сім’ї раптом переоцінив свої життєві цінності і захотів не просто жити, як звичайна та нормальні людина із села, а отримати статус дворянина. Звичайно, дворянський статус є несумісним зі статусом звичайного мужика, тому Мартин Боруля намагався змінити своє життя кардинально. Наприклад, він спав зранку довше, намагався менше працювати, хоч і не дуже комфортно себе відчував в такій ситуації. Звичайний, хоч і заможний чоловік із села намагався бути аристократом. Але до чого могло призвести прагнення бути не таким, як твої батьки та прадіди? Які суперечності в житті все це може викликати? Більш того, Мартин Боруля намагався змінити не тільки себе особисто, але і свою сім’ю. Наприклад, дочку він хотів видати заміж за когось надто освіченого родом із міста, навіть направив туди свого сина, щоб він знайшов сестрі такого нареченого. Дружині своїй він забороняв багато поратися по хаті. Все це жодним чином не покращує життя членів родини Мартина Боруля, а лишень викликає в них подив, нерозуміння та деяку пригніченість. Хіба може такий стан речей зробити життя цих людей кращим? Напевно, що ні. Але зі стороні все це виглядає просто смішно та може таким чином розвеселити читачів.