Люди скласть звукову модель слова запам'ятай 2

-.-.-=.-.=      - твердий приголосний, = м'який приголосний або й, . голосний

Що таке слова? Всього лише те, що допомагає нам розуміти один одного. А що таке поезія? Це стихія, в якій ми можемо висловлювати наші думки, не боячись осуду або нерозуміння. Коли людину відвідує муза або приходить натхнення, його вже не втримати — енергія і рядки б’ють зсередини, виривають серце і просяться на папір.

І ось, натхнений людина бере в руки будь пише інструмент і починає творити. При цьому потоки необхідних слів лягають на аркуші в рівні стовпчики, підкреслюючи римою закінчення слів для співзвучності. Але не тільки рима є в поезії, є ще й життя, людське життя, яка нас оточує або яку ми хочемо створити.

В основному, поезія це вірш. Але часто під цим терміном розуміється все прекрасне, що нас оточує, що нас надихає на подвиги і додає нам мудрості. Складно було б представити творчість таких великих діячів літератури, як Пушкін, для якого віршований розмір і римовані рядки служили виразом власних емоцій, виходу своєї дикої енергії почуттів і незвичайного сприйняття реальності. А Маяковський, для якого поезія стала «диригентської» паличкою в «оркестрі» духу людського, закликаючи їх на подвиги і показуючи їм реальність. Ще й українські поети шанували римовані рядки, висловлюючи свої думки, прихованим змістом показуючи людям справжні обличчя тих, кому вони так сліпо і свято вірили. Це і Шевченко, і Котляревський, і багато інших, які, "озброївшись" словом, несли в людські душі і серця мир і свято, показували жорстокість реальності і безмежну фантазію людського розуму.

Завдяки поезії, люди можуть і виразити, і прийняти багато чого, що в їм життя не дає спокою і ятрить серце. Але не кожному дано управляти словом, як яким-небудь знаряддям праці, тільки дійсно гідні здатні римами і рядками розпалити в душах людей багаття пристрасті і міць духу.

Я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і погані вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори.
Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам’яті.
Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” – ці слова точно про них написала Ліна Костенко.
Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.
Поезія потрібна щоб розвиватись та дізнаватись щось нове.