Твір на тему місце краси в нашій духовності

Дуже часто ми чуємо таке висловлювання, як «краса врятує світ». Кожен вкладає у нього своє розуміння, але як правило люди мають на увазі зовнішню красу. Сьогодні, коли телебачення та увесь медійний світ загалом фіксує увагу лише на зовнішньому аспекті краси, насаджуючи штучні цінності и стандарти, якраз саме той момент, щоб звернути увагу на прості, але непорушні істини. Мається на увазі поняття краси перш за все духовної, внутрішньої.

Концентруючись лише на зовнішності, людина ризикує не тільки надбати купу комплексів, адже порівняно з так названими «ідеалами» сьогодення, будь яка людина відчуває власну неповноцінність, а ще й застигнути на одному місці у своєму розвитку. Саме тому дуже важливо усвідомити той факт, що лише духовна краса вдихає життя в нас, робить душу світлішою та вчинки правильними і зваженими.

Лише внутрішня краса є справжньою, є тією самою якісною характеристикою особистості. Коли ми збагачуємо наш життєвий досвід, коли ми робимо висновки та виправляємо помилки, коли ми звикаємо дбайливо ставитися до навколишнього світу та оточуючих нас людей, лише тоді ми розкриваємо найгарніші свої риси та світимося істинною красою. Такі люди навіть зовнішньо  здаються більш привабливими, бо ми відчуваємо інших людей своєю душею, а вона ніколи не помиляється.

Кожен з нас може згадати такий приклад, коли на перший погляд дуже красива людина через деякий час постає перед нами якщо не потворою, то зверхньою та порожньою, і найчастіше ми відмовляємося підтримувати з нею відносини. Нам стає нецікаво, тому що в неї немає внутрішньої краси. Не звертайте уваги лише на зовнішній фасад, дивіться глибше й самі намагайтеся бути глибшими – і ваша справжня, духовна краса засяє новими гранями. Тільки тоді ви зможете стати справжньою людиною.

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=746#ixzz42mcdKIjC

2.1.  виразне й усвідомлене читання вірша. 2.2.  тема:   зображення ліричного  героя, якого ангел на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, лиха. 2.3.  ідея:   возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини. 2.4.  основна думка:   янгол-охоронець — це те, що повинен мати автор поезії, будь-яка людина. 2.5.  жанр:   філософська лірика, старосвітська . 2.6. віршований розмір: хорей. 2.7. художні засоби поезії.  порівняння:   «йде лелійно, як дитя». епітети:   «вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «ірод моровий». метафори:   «виє ірод», «вітер віє», «маятник бухка», «не дихає свіча», «вуста дрижать». повтори:   «йде і йде», «при господній при свічі», «із янголом на плечі».

Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:         — ні в мене є другі май ліпші». «марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись» «сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. марічка любила, коли він грав на флоярі. задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки» «марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з'явились — не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по марічка і сама вміла складати пісні». «як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. а як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить і тільки співати залишу».