Сочинение на тему : " якою я уявляю сучасну ганну та катерину "

вою долю проклинає,

Тяжко-важко плаче,

І ніхто того не чує,

Не знає й не бачить.

(Тарас Шевченко)

Іван Франко назвав «Наймичку» «безсмертним твором поетичним», що є найкращим доказом геніальності Тараса Григоровича Шевченка. Не останню роль тут відіграє тема, яку обрав для цієї поеми поет – тема споконвічна, тема складна. Українські жінки з давніх-давен були берегинями роду, захисницями сімейного вогнища. Від жінки залежало благополуччя родини, майбутнє дітей, щастя роду. Високі моральні цінності та духовні надбання роду споконвіку передавались із покоління в покоління саме завдяки матері. Жінка заслуговує на щастя, повагу та поклоніння. Проте замість щасливого життя, у повазі, мирі й злагоді, головна героя поеми Ганна живе у стражданнях та горі, вона живе у невимовних муках, без власної сім’ї та дому.

Події, про які оповідається в творі «Наймичка», не були чимось особливим для тогочасної Україні; це було досить типове, звичайнісіньке явище.

Перед нами є два твори про дівчину-покритку: «Катерина» та «Наймичка». Ганна, звичайно, не повторює повністю трагічну долю своєї попередниці, проте чи набагато кращим є її життя? У чомусь, звісно, їй пощастило: її дитину погодились всиновити багаті люди, вона живе поруч із своєю дитиною і може допомагати їй, слідкувати за її першими кроками.

Найбільша трагедія образу головної героїні полягає в тому, що вона, перебуваючи поруч із своєю дитиною, не може знайти в собі сили, аби розповісти про себе правду. Їй ніколи не судилось почути із вуст свого сина слово «мама» – таке буденне, таке звичне для усіх тих, хто вирощує своїх дітей сам. Вона не може сповна насолодитись материнством; Ганна відчуває дуже великий біль, її душа не має спокою, цим же й викликане її небажання та різка відмова стати посаженою матір’ю на весіллі свого сина, адже цю роль може виконувати лише чужа людина, а не рідна матір.

Ми не можемо ганити ім’я Ганни, не можемо її засуджувати, перед нами трагедія долі жіночої, жертовність материнська.

Іван Франко, висловлюючи свої думки щодо цього твору, писав: «Любов до дитини така могутня, що перемагає все інше, заставляє забути про себе саму, віддати своє життя не для хвилинної покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».

Образ Ганни – один з найвеличніших образів світової літератури.

П`єса «Мина Мазайло» – одна з кращих у творчому доробку письменника. Вона примушує замислитися над такими вічними цінностями, як любов до своєї Вітчизни, свого народу, рідної мови. У цьому творі автор дуже чітко розкриває значення слова «патріот», слова, яке сьогодні, на жаль, не всі правильно розуміють.

У творі ми гаємо за життям родини Мазайлів. Ця родина роз`єднана, немає взаєморозуміння між її представниками. Батько – Мина Мазайло – змінює прізвище на російське, вважаючи, що саме через українське прізвище заважає його кар`єрному зростові. Мину підтримують жінка і донька, які давно вже забули своє коріння, забули рідну мову. Вони повністю русифіковані, і це їх влаштовує.

Представником протилежного табору є син Мини Мокій. Цей хлопець являється носієм прогресивних ідей українізації, він вірить у відродження всього українського і намагається сприяти цьому, розпочавши з себе. Мокій говорить чистою українською мовою, цікавиться її історією, значенням слів. Крім цього хлопець хоче додати до свого прізвища ще одну суто українську частину. Ідеї Мокія розділяє дядько Тарас, який вважає, що майбутнє держави саме за українізацією. Навіть Уля, подруга Рини, сестри Мокія, яка спочатку мислила як і вона, прийняла бік Мокія. Він зміг довести дівчині, що українська мова – наймелодійніша і найпрекрасніша, а традиції та звичаї України давні та таємничі. Тільки той, хто по-справжньому вірить у якусь ідею, може примусити повірити в неї інших!

Тож, я вважаю, що п`єси «Мина Мазайло» М. Куліша являється досить актуальною в наш час. адже сьогодні достатньо таких людей, як Мокій та дядько Тарас – відданих справжніх патріотів. Можливо, вони і оголошують про свої ідеї на площах та майданах, але вони прагнуть змін. Я думаю, що людина, яка вважає себе патріотом, має почати з себе. Якщо вона буде говорити українською мовою, відроджувати (у своїй родині) українські традиції, працювати на благо Батьківщини, то тільки тоді за нею потягнуться інші – однодумці. Сьогодні, на жаль, багато псевдо-патріотів. Людей, які тільки на словах люблять свою Вітчизну, але нічого не роблять для того, щоб життя на Україні покращилося. Таких людей патріотами я не вважаю.

Є у наш час і такі люди, як Мина. Адже не обов`язково змінювати прізвище, щоб отримати гарну посаду! І зараз досить багато пристосуванців, які готові підлаштовуватись під будь-який лад. Жити таким людям, звичайно, простіше, та в душі у них пустка.

Тож я вважаю, що п`єса М. Куліша «Мина Мазайло» буде актуальна ще довгий час, адже типажі, які в ній представлені, існують у всі часи і в будь-яких країнах!

Надеюсь

Весь твір написати не можу, напишу лише про Григорія

Григорій Многогрішний симпатизує читачеві насамперед тому, що являється сильною особистістю. Він - вільна духом людина, яка мало чого боїться та не відступає від своєї думки. Наприклад, те, що він втік із поїзда, підтверджує, що він не тільки фізично сильний, а і духовно. Він прекрасно розумів, що зможе загинути, але його прагнення бути вільним підштовхнуло його на ризик. Також підтвердженням його сміливості є те, що він не побоявся та пішов за водою прямо у темні хащі, йшов до води лише інтуїтивно, адже нічого не бачив. І таки дістав воду, чим дуже допоміг Морозам та Сіркам. Проте не дивлячись на те, що загалом він брутальний та мужній, в його голові одночасно з'являються ніжні думки про кохання до Наталки. В один момент він навіть цілує її, не витримавши. До того ж, Григорія можна назвати спокійною людиною. Коли він декілька разів губився в лісі, він панікував лише через те, що соромно заблукати перебуваючи разом із Сірками, а не через те, що може загинути чи не знайти вихід.

Отже, саме такі риси подобаються читачу - його спокій та ніжність у поєднанні з брутальністю та силою

Объяснение: