Метафори епітети порівняння до вірша дощ полив і день такий поливяний

метафори: день полив'яний; дідок  кропив'яний; блискавки визбирує в траві; ген корів розсипана квасолька;   доганяє хмари у полях.

епітети: дідок старесенький; мокрі ниви, і порожній шлях.

порівняння: люди як нові; струшується сад, як парасолька.

ответ: ема твору: як друзі дурникові знайти щастя.

ідея твору: уславлення дружби, взає, засудження пихатості.  

мета твору: з друзями можна здолати багато перепон.

проблематика твору: дружні стосунки та взає, приязне ставлення до інших, активна життєва позиція, перемога добра над злом.  

 

композиція твору.

експозиція: у баби та діда було три сини.

зав'язка: царський указ збудувати летючий корабель.

розвиток дії: брати ідуть на пошуки щастя, дурник ділиться харчами з сивим дідом, за порадою діда будує летючий корабель, підбирає друзів.

кульмінація: король порушую обіцянку, дурник не сподобався королю, нереальні завдання для дурника.  

розв'язка: друзі вирішити завдання, дурник одружується з царівною.  

 

рід літератури: епос.  

жанр твору: чарівна народна казка.

ознаки казки.

казковий початок: «був собі дід та баба…»

казкова кінцівка: «такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов»

слова-повтори: «спав – спав», «летів – летів», «летіли – летіли», «ні живий ні мертвий», «думав - думав», «чи довго вони летіли, чи недовго».

казкові слова: слухало, скороход, стрілець, об'їдайло, обпивайло, морозко.  

магічні числа: «три сини», «тричі перехреститися», «з'їсти шість пар волів, сорок пічок хліба», «дванадцять биків», «сорок сорокових кухлів води та вина випити», «шість друзів мають імена», «шість загадок».

чарівні перетворення: з черствого хліба білі паляниці; коли б відв'язав ногу, то за одним ступнем увесь світ би переступив, зі соломи йшов мороз, військо береться з дров, обідраний одяг дурника перетворився на гарне вбрання.

чарівні речі: летючий корабель; солома, від якої йшов мороз; дрова, з яких утворюється військо.

добро перемагає зло.

 

короткий виклад твору.

  був собі дід та баба. було у них три сини: два розумних, третій дурний. пройшла чутка про царський указ зібратися усім до царя на обід, а за того, хто змайструє і приїде на летючому кораблі, цар віддасть дочку.   розумні сини пішли до царя шукати щастя, на дорогу баба напекла їм білих паляниць.

  дурник теж захотів спробувати щастя. батьки довго відраджували його, та не переконавши, дали в дорогу чорного черствого хліба.

    по дорозі дурник зустрічає сивого дідугана з білою до пояса бородою. виймає з торби чорних хліб, його дід перетворює на білі паляниці. на прощання радить: «піди до лісу, перехрестися тричі, удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, поки тебе хтось не розбудить, так збудується летючий корабель, лети куди треба, по дорозі бери кого б не стрів».

  на летючому кораблі з новими друзями   дурник прибуває на обід до царя. та, побачивши його залатаній свиті, цар не дотримує обіцянки. під страхом смерті задає нереальні завдання. та дурник слухал0, котрий усе чує; скороход, котрий приносить живу воду; стрілець, котрий будить скорохода в дорозі; об'їдайло, котрий поїдає шість пар волів та сорок пічок хліба; обпивайло, котрий випив сорок сорокових кухлів води та вина; морозно, котрий охолоджує натоплену баню; чоловік, котрий з дров робить військо.

  від такої щирої і сам дурник змінюється: замість латаної свитки на ньому одежа сяє та шапка золота, він сам стає дуже гарним.

  тільки тепер цар признає дурника, його повінчали з царівною, справили бенкет, що дим ішов аж до неба.  

 

тематика твору: друзі пізнаються в біді, місце дружби та взає у стосунках між людьми.

носії добра – дурник, розумні брати, друзі дурника.  

носії зла – цар та його дочка, слуги царя.

объяснение:

Центральною фігурою п'єси "наталка полтавка" є проста українська дівчина наталка. за деякий час до початку дії п'єси вона з матір'ю переїхала до села із полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. "золото, а не дівка! " — так характеризує наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. звичайно, що така гарна й красива дівчина є до себе увагу парубків. але всім вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого — петра.   вже з першої появи наталки читач розуміє, що перед ним — яскрава особистість, дівчина розумна й щира. вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого "юристи" возного тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство — це добре ім'я.   ось як каже про себе сама героїня: "небагата я і проста, но чесного роду, не боюся прясти, шити і носити воду". наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. але ця згода не може примусити наталку відмовитися від кохання. і коли петро, нарешті, повертається, саме наталка виявляється здатною на рішучі дії — їй, за її власними словами, краще буде у ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного. протягом усієї п'єси ми жодного разу не бачимо, щоб наталка байдикувала: вона ходить по воду, шиє мова дівчини багата, красива і співуча: наталка раз у раз використовує влучні й дотепні народні прислів'я та приказки . в образі наталки полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. а ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. можна стверджувати, що наталка — ідеал селянської дівчини. властиві їй загальнолюдські цінності роблять цю героїню улюбленицею не одного покоління читачів і глядачів.