Одним словом обижает всех(злая писать уже не можете

Может быть ответ бабаега

План
1. Ліпша хушка - Моховинка;
2. Хухи бувають різними;
3. Хатинка Моховинки;
4. Непомітна Моховинка;
5. Підзимок;
6. Дивний стук;
7. Плач сосни;
8. Страх лісника;
9. Біда Моховинки;
10. Пошук хатинки;
11. Козячий хлівець;
12. Сподівання на повернення;
13. Нещастя кізки лиски;
14. Спроба порятунку;
15. Порятунок вдався;
16. Весела Моховинка;
17. Біль Моховинки;
18. Пошук тимчасової хатинки;
19. Гарне життя;
20. Біда злого діда;
21. Добре серце Моховинки;
22. Порятунок;
23. Розмова Моховинки з дідом;
24. Наляканий дід;
25. Доброта Моховинки;
26. Щира до Моховинки.

Аналіз вірша «Іван Підкова» Тараса Шевченка.

Жанр: ліро-епічна поема.

Тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом Івана Підкови проти турецьких завойовників.

Ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та Івана Підкови.

Головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.

Художні засоби.

Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".

Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».

Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».

Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі». 

Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»; 

Риторичне звертання: «Грай же, море».

Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане вам!»

Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».

Паралелізм: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє». «Висипали запорожці – лиман човни вкрили».