Как написать што я хачу изменить в школе

Нужно написать что 
это правильный ответ

Ляляляляляляляляляля

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — інтимна.

Тема. Оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.

Ідея: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.

Основна думка: «…і синіє щастя у душі моїй».

Мотив — щире почуття кохання, нерозривно пов’язане з красою природи; плинність життя.

Віршоний розмір: шестистопний хорей з широким використанням пірихію (парних ненаголошених складів). Цей розмір відповідає народнопісенному.

Римування: перехресне.

Художні засоби “Васильки”

Повтори: «Васильки у полі»

Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки», «синіє поле», «хмарки летять».

Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».

Епітет: «рідні очі», «невідомий час»)

Художній паралелізм «…васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій»,

Повтор «васильки у полі»

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — пейзажна.

Жанр: пейзажна лірика

Тема: зображення приходу осінньої пори

Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи

Мотив — тужливі настрої, викликані настанням осені; краса осінньої природи.

Віршований розмір: шестистопний хорей з пірихієм

Римування: перехресне

“Осінь” художні засоби:

Епітети: «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «баский кінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «берізка гола», «золоті копита чорного коня»

Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита».

Персоніфікація: «обриває вітер пелюстки», «їде осінь», «вітер пелюстки розкида», «берізка мерзне».

Інверсія: обриває вітер, пелюстки печальні, садах пустинних, їде осінь, берізка біла

Анафора «Облітають квіти, обриває вітер…».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/sosyura-osin-analiz

Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.