Цитатна характеристика образу мавки лісова пісня! термі 70 б.

Опис
"...в яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах."
Турботлива, добра.
"Не руш!Не руш!Не ріж!Не убивай!не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї."Хоче кохати"...я часом заздрила на їх: так ніжно вони кохаються...а я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю;"Мавка закохана"Ох!...Зірка в серце впала"Як Мавка думає про Лукаша  "...ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поєднались..."
Турботлива до природи "...не руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш."
Мавка про їхнє кохання"...не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! Той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. У мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. В ту хвилину огнисте диво сталось..."
Ревнує Лукаша до Килини  "...Лукашу,нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її:вона лукава як видра."
Мавка отримує душу   "...ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос." 

    ЗАПИТАННЯ: Чому Тугар Вовк став подвійним зрадником? (Повість "Захар Беркут")
    ВІДПОВІДЬ: Тугар Вовк мав постійне прагнення стати людиною влади. Він все робив для того, щоб досягти успіху у цій справі. Тугар Вовк зневажав народ, прагнув керувати ним. Мені здається, що саме через це він і став подвійним зрадником. Спочатку чоловік видає плани монголам, а згодом і зовсім приводить їх до Тухлі. Якщо ворога можна виправдати, адже він має свої прагнення, то зрадник є ще гіршим за ворога. Йому виправдання немає. Тугар Вовк пішов проти інтересів та ідей власного народу, відправившись служити ворогу. А причина цьому - сприйняття себе вищою за інших людиною, бажання насадження нових порядків, прагнення отримати владу. 
     

Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо "Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів".

Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців.