Лист улюбленому герою твору я. стельмаха 《митькозавр із юрківки, або химера лісового озера》

Автор: Тарас Шевченко

Рік написання: 25 липня 1860 р.

Жанр: інтимна лірика

Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися.

Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов'язковою передумовою для подальшого труднощів тим, хто пробрався.

Віршовий розмір: ямб.

Росли укупочці, зросли” художні засоби Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий». Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!» Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна». Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!»

Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Хлопці купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. Дівчата роблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас.

Всі дівчата хочуть модні спіднички та курточки, та ще й щоб зачіска була стильна. Щоб усі подруги заздрили!

Мені теж подобаються красиві, гарно вбрані люди, і я теж намагаюся приєднатися до них. Але не з усіма з них мені хочеться дружити. Я ще недовго живу на світі, але вже знаю, що навіть найкрасивіша дівчина або хлопець можуть виявитись

підлими, боягузливими, нечесними, а часто в них ще й “зіркова хвороба”.

До того ж краса не гарантує щастя на все життя.

Люди навіть роблять пластичні операції, щоб покращити свою зовнішність, і вважають, що інші полюблять їх за це. Усі люди прагнуть того, щоб добре виглядати, і часто забувають, що зле, пихате та похмуре обличчя не врятує жоден макіяж чи стильні окуляри. Від такої людини хочеться відвернутися. Або просто іти її: “Навіщо ти так старанно малювала губи та зачісувалась, якщо вся твоя сутність просто вилазить назовні?”

Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам та частує їх пиріжками. Навіть якщо її зовнішність, вибачте, вже далека від модельної.

У іскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, яка виставлена в музеї, у пісні та музиці. Краса – це те, що покращує людям життя, дарує їм радість.

У різних народів різне розуміння краси людини. Хтось вважає, що гарні люди мають бути стрункі, комусь подобаються повненькі “пампушки”. У деяких диких племен красуні та красені взагалі покривають все тіло татуюванням та вставляють у нижню губу таріль!

Але справжню красу людини, я вважаю, можна побачити по тому, що написано на її обличчі. Якщо там радість життя, бажання добра, готовність до – це і є краса. Обличчя такої людини начебто світиться зсередини. І неначе уся краса, яка є у зовнішньому світі, зібрана та іскриться у їхніх очах. І яка б не була їхня зовнішність, такі люди стають привабливими для оточуючих.

Шукайте їх – це і є насправді красиві люди, і саме вони врятують світ.