За що люди люблять зиму? Звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні річок... Я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. Сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо.
Проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. Серед них мені більш за все подобаються такі: височенні ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. Небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. Відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. Снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.
На кожній вітці кожної ялини лежить сніг, ніби домальований пензлем художника, і прозоре повітря має блакитний відтінок. Кудись вдаль веде широка розкатана дорога, на якій цілими годинами не видно жодної автівки, жодного подорожнього, а по узбіччях цілі кучугури снігу.
Такий зимовий пейзаж ніби за до подорожі – ставай на лижі та вперед! Або сідай у авто та насолоджуйся чарівною природою, бери фотокамеру та збережи цю зимову красу назавжди
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Нужно написать сочинение на тему "тореадори з васюківки", "митькозавр з юрківки або химера лісового озера" або "таємне товариство боягузів або засіб від переляку #9" примерно на полтор листа средним подчерком за ответ 40
мені дуже повість в. нестайка «тореадори з васюківки». пригоди хлопців яви та павлуші викликають захват, їхня винахідливість вражає. хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві та оригінальні. правда, іноді задуми яви та павлуші втілюються у життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців сварять, а іноді й карають. проте рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи».
повість в. нестайка — перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. до того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. мені по-справжньому, припав до душі цей жанр. тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються у наших краях, а не десь «за далекими морями». головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки чи вчителі. хоча павлуша і ява справжні шибайголови, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю та почуттям гумору. повість в. нестайка захоплює своїм сюжетом та вчить не втрачати рис, які притаманні хлопцям — персонажам повісті.