Чим відрізняеться повість від вірша

Повесть-большой рассказ
а стих небольшой и имеет рифмованную форму

Повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. У повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням. По́вість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням. Оповіда́ння — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру — індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність — поєднуються в нім з позитивними, такими, як "душі пряме благородство». У нім ми бачимо і ознаки прогресивності і обізнаності. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється з середовища, до якого належить. Передусім його відрізняє "різкий, охолоджений розум», схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з жовчю навпіл». Він далекий від світського і провінційного дворянства, яке він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести і до прогресивної молоді, оскільки у нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає "зайвою людиною». Належачи до світла, він зневажає його. Онєгін не знаходить свого істинного призначення і місця в житті, він обтяжується своєю самотністю. Говорячи словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в тому середовищі, де він знаходиться, не маючи потрібної сили характеру, щоб вирватися з неї».

Тільки вчинки по справжньому розкривають людину, тільки завдяки їм ми можемо дізнатися про справжні наміри. Як не прикро про це говорити, але нерідко буває, що слова не відповідають діям. Люди дають обіцянки, клянуться до але відмовляються від своїх слів і при нагоді тікають від відповідальності.

Буває, що пусті слова люди не можуть підтвердити своїми вчинками. Вчинки – це дзеркало душі.

В нашому світі існують як добрі так і злі вчинки. І це вибір кожного. Але на вчинки впливає багато факторів. Лише від виховання людини багато

чого залежить, дитина все повторяє за батьками, отже сім’я повинна бути прикладом для дитини і подавати гарний приклад.
Середовище також дуже важливе для людини. Суспільство не менш вагоме, воно також має великий вплив на поведінку людини. Ми бачимо кожний вчинок, який здійснює людина.

По телебаченню ми часто гаєм за вбивством, війною і це не має добрий вплив на підростаюче покоління та і на суспільство в цілому. На вулиці бачимо багато подій, які відбуваються кожного дня. Та ці всі фактори допомагають людині зробити вибір.

Люди повинні знати, що кожний їх вчинок бачить якась людина, малька дитина. Якщо її вчинок добрий та щирий це дуже гарний приклад для всіх. А якщо злий і грубий, то повинні знати, що кожен такий приклад не має нічого доброго. Кожна поведінка.
Кожний вчинок, злий він чи добрий завжди повертається до того хто його вчинив в двійному розмірі. Тому, на мою думку, кожна людина повинна турбуватися і думати не тільки про себе, але й про оточуючих та своїх рідних, про тих кому вони подають приклад і чи хочуть, щоб так відносились до їх.