Описание картины украинского художника

                      є два схожих описи, вибирай, що більше подобається

1)картина володимира орловського "дніпро" - це  натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність.  присвятив картину володимир орловський   українській  природі, її чарівній, неповторній о красі. тепла тінь огортає при першому погляді на картину, а далі заворожують душу далекі сонячні степи і блакита вода дніпра з його обривистими берегами. чим пильніше дивишся, тип сильніше починаєш бажати стати на звивисту доріжку, погладити рукою ніжно зелену, уквітчану ромашками, траву, привітатися з щирою українською дівчиною, у довгій спідниці та з вінком. далі підійти до стін церкви, що тільки куполами вигляда з-за лісу і ніби тоне у зеленому розмаїтті. як тонко автор передав всі порухи природи, як майстерно він втілив у картину всю красу дніпровських вод. ця картина заслуговує найбільшого визнання.

 

2) картина м. козика "дерев'яна церква в дрогобичі" - це   натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність.

  блакитне небо з білими хмарками, а під ним величава дерев*яна церква - окраса дрогобичі.    низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-галереї на стовпах. сама церква увінчана над головними зрубами трьома верхами без заломів, а  криласи  малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках.  тінисті дерева ніжно обіймають її своїми кронами,   а біля входу розсипані рібні квіточки. церква вражає витонченністю і в тоже час - простотою,   м*які пластичні верхи барокового стилю, храму якоїсь особливої урочистості.

Повість івана франка-захар беркут навчає нас бути сміливими і виражати свою особисту думку так як мирослава.адже вона не побоялася того що тугар вовк був проти того щоб його донька одружувалася з максимом беркутом,і вона проти його волі була з максимм.образ захара беркута вчить нас того що потрібно зважати на інших а не діяти лише те що сам задумав.це він показав тим що хоча громада йому і довіряло він робив ті рішення які вподобають усі громадяни.   а   в загальному ця повість вчить нас замислюватися над своїми вчинками і бути чесними та справедливими.

Вгенiй познайомився з реaiною на академiчному , на той час вiн був  третьокурсником-юристом у львiвському унiверситетi. пiзнiше вiн випадково побачив  реaiну на вулицi й усвiдомлює, "що вона перестає бути для нього предметом  естетичного вподобання, а починає робитися чимсь таким необхiдним до життя, як  сонце, як тепло, як повiтря". згодом євгенiй почне брати уроки музики в тiєï  ж учительки, в якоï вчиться реaiна. закоханий юнак робитиме все, аби лише  бачити ïï. при зустрiчi вiч-на-вiч євгенiй вiдчуває "розкiшний  перестрах", котрий знесилив його, спаралiзував усi думки, всю волю, всi бажання.  вiн сидiв, не бажаючи, не чуючи, не хотячи далi ми дiзнаємось, що потiм  рафалович вибiгає з дому вчительки музики, блукає вулицями, пропускає (чого з ним  нiколи ще не бувало) лекцiï, "формально уникає" реaiни. молодий студент  безтямно закохався, вiн вiдчув себе найщасливiшою людиною у свiтi. "у євгенiя  широко дихали груди, блищали очi, в головi фуркотiли дикi, смiлi та енергiйнi  думки", вiн вiдчуває себе неначе в раю. перепоною кохання стало те, що реaiну насильно вiддає замiж ïï тiтка, на  утриманнi якоï перебувала дiвчина. предмет кохання євгенiя переïздить на  постiйне проживання в провiнцiю. тепер, через 10 рокiв, рафалович бачить iншу реaiну. спокiй на ïï  обличчi надавав ïï "виразу якоïсь тупостi й байдужостi". сама  реaiна каже адвокату в мiському саду: " наших любощiв минула i нiяка сила  не верне ïï". рафалович дуже боляче переживає втрату того iдеалу, яким для нього була реaiна.  кохання завершується трагiчно: реaiна стає мимовiльним убивцею свого чоловiка, а  сама тоне в рiчцi. письменник в основу сюжету поклав любовну драму з власного життя. це були стосунки  iвана франка з ольгою рошкевич.