Твір на тему місце уяви фантазії романтичності в житті сучасної людини в торах в нестайка я стельмаха л вороніної

Той самий твір...
ет  капець


...
..
.

Українська література заявила про себе на весь світ, представи­вши читачам твори геніального поета Т. Г. Шевченка. Безліч слів шани і визнання звучать протягом століття на честь великого Коб­заря. Але думки щодо його таланту і місця в літературі не вичерп­ні. Викладачами вивчаються документальні факти з життя поета, видано велику кількість літературознавчих праць, студенти та учні пишуть реферати, твори. Незвичайною є запропонована тема про позицію громадянина в суспільстві. І мені здається, що перед тим, як заговорити про суспільство, необхідно розглянути місце в ньому самого поета. Поет, по суті своїй, є митцем слова. Малюючи в своїй уяві певні образи, переносячи їх на сторінки творів, поет дарував нам олюднені Думи — основу поетового життя іб самовира­ження, засіб існування («Думи мої думи...). Думи Т. Г. Шевченка сумними рядами повідомляють про недолю українського народу, про сиріт, наймитів, безталанних. Всі ці прояви суспільного питан­ня бентежили болісним відгомоном душу Кобзаря. Усі негаразди поет переживав з людьми — співчував, прагнув бути почутим. Т. Шевченку вдалося у своїй творчості намалювати картину дій­сності, яку він бачив, живучи у ті давні часи поневолення, кріпаччи­ни, коли суспільство складалося з панів і кріпаків. Згадаймо хоча б сумну поезію *Сон»(«На панщині пшеницю жала...»). Поет розпо­відає нам про знедолених жінок, яких зваблювали і кидали москалі (поема «Катерина»).

Зло і добро. Це напевно дві риси характеру які  у людині зявились найскоріше. Тільки як дитина починає розмовляти, має власну думку про світ тоді вона вже розуміє що таке добро і зло. Добро в дитячу душу заходить завдяки матері. Вона любить, піклується, оберігає своє дитинча. Тому добро в дитині є завжди. Але коли дитина виростає, стає міцнішою і батьки відпускають її в навколишній світ вона зустрічається з такою рисою характеру як зло. Вона починає розуміти що таке підлість, брехня, обіда.. ці всі поняття входять до одного слова зло. Звичайно всім хочеться посміятись з іншого котрий не має такого дорого телефона, або ж не має стільки кишенькових грошей. І саме тоді  в душу дитини крадеться зло. Тоді їй хочеться все більше і більше шкодити, і вона привикає до цієї риси. Дитина виростає в дорослу людину. Вона зла, підла... тому, зло ніочго не дасть крім зла, адже вона вже не зміниться. В дитинстві ще могла а зараз ставши дорослою людиною, привикнувши до такого життя вона не зможе змінитись і буде надалі породжувати зло.