Твір безмертя і добро, вічність і краса - основа на землі за творами лесі ворони, всеволод нестійкою, ярослава стельмаха

Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших правил поведінки. Куди поділась чуйність, доброзичливість, любов і повага до інших? Адже ще наші предки казали: «Добре слово — ключ до замкнутих душ». Тож скажи це слово, нехай у людських душах поселиться радість, гармонія. Якщо будеш сам творити добро — добро тобі й вернеться. А якщо ж зле замислив — чекай на зло, бо все в цьому світі взаємопов'язане. «Як ти до людей, так і люди до тебе». Тож поспішайте робити добро, бо «хто робить погане, того страх жене, а біда зустрічає». Тож будьмо добрими і світ зміниться 

Часи минають. історія змінюється. суспільство вже давно поглинула хвиля модернізації та прогресу. але сил на землі не знайдеться, аби знищити в нас жагу до свободи: вона тече в наших жилах. вона — наша сила, наш кисень, наше майбутнє й наше життя.
ми вже не боїмося ні чорних хмар могутнього царату, що десятиліттями закривали українське сонце, ні панщини, ні кріпацтва, що сковували українців у кайдани без права вибору. усі тортури — давно в минулому. вони розсіялись, мов ранковий туман, залишивши по собі криваві сліди нашої споконвічної боротьби. ми вже не боїмося, бо набридло: час піднятися з колін та йти всупереч вітру та долі, що так довго знущалася з нас, дражнила, мучила, насміхалася. часи змінилися, й життя нарешті повернулося до нас обличчям, відчинивши двері, за якими була вона — незалежність, світла, омріяна, виборена. нарешті ми змогли дихати вільно у власній державі, досягли того, чого так довго хотів великий син українського народу — тарас григорович шевченко. як шкода, що він так і не побачив того, за що боровся.
син кріпака, селянський хлопчина з бідної родини — на тараса чекали суцільні злидні, голодне дитинство й тяжка праця наймита. його нужденне майбутнє було визначено заздалегідь. однак щасливий випадок назавжди змінив його долю — обдарованого юнака, що якраз перебував у петербурзі на навчанні, помітили й звільнили з тісних кріпацьких тенет пана енгельгардта. відтоді життя тараса шевченка ніби почалося спочатку. незалежний, талановитий, молодий — усі дороги в російській імперії були перед ним відкриті.
та стражденна доля українського народу не давала йому спокою навіть на свободі — шевченко завжди думав лише про україну, щось бурхливе, нездоланне, войовниче кипіло в його душі. кобзар завжди любив і пишався своєю батьківщиною, він хотів, щоб українці нарешті зрозуміли свою унікальність, неповторність, щоб почали любити свою землю, як і він її любив:
«свою україну любiть,
любiть її во врем’я люте,
в останню тяжкую минуту
за неї господа молiть…»
тисячі рядків. мільярди слів. влучні, гострі, дошкульні. вони потрапляють прямо в серце, пронизують його струмом гіркої правди і розбивають душу на дрібні уламки. шевченкові вірші — це емоції: гнів, біль, розпач, заклик, стогін:
«нема на світі україни,
немає другого дніпра,
а ви претеся на чужину
шукати доброго добра,
добра святого. волі! волі! »
усе, що хотів передати кобзар сучасникам і нащадкам, — свою божевільну, нездоланну любов… любов до скаліченої, скривдженої, розбитої, але такої рідної україни. усі свої сили, талант і навіть життя він віддав у жертву майбутньому своєї держави. рідна земля була для нього сенсом і натхненням. ці сміливі рядки послані з глибини тарасової душі, аби розплющити очі засліпленим московською маною людям, аби достукатися до їхньої совісті, аби нарешті поєднати окремих індивідів у єдиний могутній народ. і йому це вдалося! рядки з його віршів пронеслися крізь віки й спалахнули мудрістю в головах українців, патріотів, що виборювали свободу всього народу на революції гідності.
слова кобзаря були, є і завжди будуть нашим скарбом, нашим прокляттям, нашою долею. зрозуміти прихований сенс зможе не кожен. вірші тараса шевченка — не просто послання, це пророцтва

3. Том - головний герой оповідання "Усмішка" Рея Бредбері. Він дуже кмітливий та розумний. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Стоячи серед руїн, він зумів роздивитися те, про що дорослі вже давно забули. Це це говорить про те, що він мав добре серце і тонку натуру. Цей хлопчик витримав екзамен на людяність. Він єдиний не зміг плюнути в картину. Том відмітив, що вона гарна. Він зберігає усмішку Джоконди як реліквію.

4. Імя героя - Джордж Плейтен

Твір, у якому він діє, автор твору - "Фах", Айзек Азімов

Вік - 17 років, але в творі мало бути скоро 18

Батьки - Плейтен - був дипломований трубоукладач, а його мати в творі не вказується.

Професія, яку мріє здобути - Програміст

Місце проживання героя - на Землі

Місце, де відбуваються події -Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці.

Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Йому не змогли дати фах, адже у нього було нестандартне мислення.

Риси характеру героя -1. ДопитливістьПрагне швидше навчитися читати, хвилюється, багато читає 2. СамостійністьРозуміє, що знання «збирають по краплині» 3. ЦілеспрямованістьЧітко поставив мету – стати програмістом 4. Сила волі, наполегливістьНамагається довести своє право на самовизначення лікарю Антонеллі, Омейні, Тревіліану, новіанину, Інженерку, не відступає перед перешкодами 5. Здатність до емоційного сприйняття дійсностіЗмінюється душевний стан героя – гнів, відчай, розпач, лють, занепокоєність, сором, збудженість 6. Здатність до подальшого розвитку Впевнений, що зможе сам поповнювати знання з книжок, думаючи.