Новела — це невеликий прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням. І автор "Моменту" протягом усього твору тримає читачів у напруженні, причина якого — межова ситуація, яку переживають двоє молодих людей — він і вона. Фінал твору несподіваний: розлука саме в ту мить, коли в серцях обох оселилися любов і щастя.
Однією з визначальних рис неореалізму є наявність документальної основи твору (принцип вірності факту), увага до життя пересічної людини, що маємо у новелі. Підзаголовок твору "Із розповідей тюремного Шехерезади" вказує на те, що факт мав місце. Та й герої твору — звичайні, пересічні люди, але сильні особистості, які не погоджуються з умовами, які їм нав'язує суспільство. Часто у неореалістичному творі увага приділяється промовистій деталі, як-от у творі автор декілька разів звертає нашу увагу на очі героїні, які "горіли" то напруженням, то щастям, були великі, прекрасні.
Сюжетові "Моменту" притаманні напруженість, елементи небезпеки, а імпресіоністична форма викладу, емоційність та психологізм твору змушують читача повною мірою відчути те, що переживав головний герой твору, який мав негайно перетнути кордон. У творі нерозривно пов'язані між собою два мотиви — життя і смерті. Все це дає нам право вважати "Момент" саме неореалістичною новелою.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Визначте коло тем циклу " в казематі " т.г. шевченка
У казематі написано тринадцять поезій[1]:
«Ой одна я, одна», «За байраком байрак», «Мені однаково, чи буду», «Не кидай матері! — казали», «Чого ти ходиш на могилу?», «Ой три шляхи широкії», «Н. Костомарову», «Садок вишневий коло хати», «Не спалося, — а ніч, як море», «Рано-вранці новобранці», «Неволі тяжко, хоча й волі», «Чи ми ще зійдемося знову?», «Косар».Первісний варіант цих творів — в окремому автографі (зберігається в інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України). Весь цикл Шевченко переписав до «Малої книжки» (захалявної книжечки 1847) в Орській фортеці, додавши як заспів новостворений вірш «Згадайте, братія моя». До «Більшої книжки» поет вніс цикл у Москві 18 березня 1858, надавши йому назви й присвяти «В казематі. Моїм соузникам посвящаю». Вірш «Не спалося, — а ніч, як море» до «Більшої книжки» не переписано.