Плз іть 1. пояснити назву твору романа загребельного "диво" 2. порівняльна характеристика ярослава мудрого та сивоока по роману "диво" 3. історично форкльорна основа твору "маруся чурай" л. костенко 4. творчість поетів шістдесятників: основні засади, мотиви, ідейна спрямованість 5. літературний напрям постмодернізму в сучасній українській літературі 6. назвати літературні угрупування 1 половини 20 століття одне з них охарактеризувати 7. химерна проза та її ознаки 8. сучасна українська поезія

Объяснение:

«Думаєте, є що небудь у світі, чого б побоявся козак?»

М. Гоголь, «Тарас Бульба»

1835 р. побачила світ збірка повістей М. Гоголя «Миргород». Більшість із і творів була присвячена зображенню безбарвного і пустого провінційного існування. Завершує цю збірку героїчна повість «Тарас Бульба». Таке поєднання творів під однією обкладинкою не було випадковим. Адже Гоголь давнину символізує із сучасністю для повчання. Не знаходячи в сучасному житті героїчних характерів, письменник звертається до легендарної сторінки в історії України — Запорозької Січі.

Центральною постаттю твору є Тарас Бульба. Гоголю вдалося створити багатоплановий образ героя. Ми бачимо Тараса і в побуті, у повсякденних ситуаціях, і в бою. Пізнаємо його як відважного полковника, батька, суворого чоловіка, господаря, розумну і розсудливу людину, з веселою вдачею, щирим серцсм і легким характером.

Тарас Бульба — живе втілення рис українського козацтва, його героїзму і волелюбності. Літній полковник — палкий патріот, грізний месник. Він відважний і мудрий полководець, який має безмежну повагу серед козаків. Коли в бою під Дубном прибули свіжі сили ляхів і стали тіснити запорожців, козаки хотіли бачити свого полковника в останню мить життя: «Але, козаки, не хочуть умирати, не побачивши тебе в очі; хочуть, щоб глянув ти на них перед смертною годиною».

Тараса виховало суворе життя, сповнене бойових тривог, постійних сутичок з татарами, то з ляхами. Шабля в бою була йому за матір, добрий кінь — наліпшим товаришем. Сміливий, загартований у боях, жив палкою любов'ю до Батьківщини і завжди був вірний своєму обов'язку. У битві він бився до останнього: його непритомного відбили козаки у ляхів. Зрадника Андрія Тарас убиваєсвоїми руками. А коли мужній Остап під час страти на мить підупав на силі і покликав батька, Тарас, наражаючись на небезпеку у польській столиці, одразу відгукнувся з натовпу, щоб підбадьорити сина. Вмираючи мученицькою смертю від ляхів, старий полковник думає не про вогонь, яким збиралися його палити, а про своїх товаришів, дбає про те, щоб вони утекли від ворога.

Змальовуючи образ великої звитяжної сили, Гоголь, проте, не ідеалізує Тараса. З різних епізодів твору ми дізнаємося, що він буває грубий, різкий, упертий. Але, попри всі ці хиби, Тарас — герой, який викликає захоплення своїм героїзмом, відвагою, відданістю рідній землі і своїм товаришам. Тарас Бульба — невід'ємна частина українського козацтва, історія якого овіяна невмирущою славою.

Відповідь:

Це віршований твір, а тому його краще все ж таки читати повністю, тим більше, що вн не дуже великий за обсягом.

Але коротко його зміст зводиться до того,що київський князь Володимир Мономах під час одного з походів бере у полон маленького сина половецького хана. Хлопчик росте у князівських палатах не як невільник: з ним добре поводяться, він отошений шаною і розкошами. За роки проведені в чужих стінках, хлопець починаєзабувати свою мову, свій край, звичаї свого народу. А тим часом за ним сумує рідний батько. Він кличе до себе гудця (співця) і наказує тому знайти свого сина, нагадати тому про рідний дім, заспівати хлопцеві рідні пісні, а якщо нічого не до -датийому понюхати євшан-зілля (полин). Гудець вирушає в дорогу і на четвертий день приходить у Київ, де зустрічається з хлопцем. Співець розповідає ханському синові  про рідний дім, але це не зачіпає хлопця за живе, бо він вже майже нічого не пам"ятає. Намагаючись розбудити у хлопцеві спогади, співець співає йому то пісні про лицрів, бойові походи, то колискові - та все марно. Зовсім зневірений співець раптом згадує про пораду хана і дає юнакові понюхати чарівне євшан-зілля. Від цього запаху хлопець нарешті згадує і рідний край, і широкий степ, і батьків, і волю. Він стверджує, що йому краще полягти в рідному краю кістьми, ніж жити невільником у князівських палатах. Тієї  ж ночі разом з гудцем вони втікають на батьківщину.      

Пояснення: