Анализ гуморески павло глазовий «товстий і тонкий» стрілись повний і худий, обидва федоти. перший главком заправля, другий — без роботи. — я тебе, — с казав гладкий, — улаштую в главку сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку — ні, я звик, — сказав худий, — жити скромно й просто. з мене вистачить і сто, й навіть дев’яносто. — та ти що? — гукнув гладкий.— в тебе не всі дома! щоб одержувати сто, треба мать диплома. тема, идея, жанр, проблематика, експозиція, назавтро мне надо

Тема  — зустріч двох друзів. Ідея розповіді — висміювання чиношанування, низькопоклонництва і підлабузництва.
Жанр —  оповідання (Розповідається про один епізод із життя героїв)

 З батківської науки ми починаємо своє навчання.Вони нам радять що робити і як зробит правильний вибір в тяжкій для нас ситуації.
 В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана кровними і родинними відносинами, поєднуючи подружжя, дітей і батьків, об'єднує одночасно два, три, а інколи й чотири поко-ління: батько й мати, бабуся й дідусь, онуки й правнуки. Шлюб двох людей ще не є сім'я. У відтворенні людського роду, в дітонародженні і вихованні полягають основні функції сім'ї.
У сім'ях усіх станів проявлялась велика турбота про виховання дітей. Б народі вона найчастіше будувалась за принципом "роби як я", тобто в основу сімейного виховання був покладений авторитет бать-ків, їх діла і вчинки, сімейні традиції. Зразком був батько, глава сімей-ства. Його приклад, як правило, наслідували хлопчики, дівчатка най-частіше навчалися в матері.
 

І справді, ім’я людини чи її прізвище мало чого важить для оточуючих, адже головне для них — це суть людини. Саме тому у своїй комедії «Мина Мазайло» М. Куліш найбільшу увагу приділяє сутності персонажів, саме в ній він вбачає проблему, яка через роки тільки поглиблюється.

Для прикладу можна взяти сина головного героя Мокія, якого у творі частіше називають Мокою. На перший погляд, він є справжнім патріотом своєї країни: хлопець наполягає на тому, щоб його родина повернула втрачену з часом частину їхнього прізвища «Квач», він обожнює українську мову і навіть зміг українізувати свою подругу Улю. Але насправді це досить обмежена людина, яка не визнає нічого, що не збігається з його поглядами.

Для сестри Мини Матрони українська мова навпаки є чимось маловартісним і соромним, а тому й огидним. А прізвище брата вона вважає некультурним, мужицьким. Зміну прізвища вона вважає такою ж простою справою, як і зміну капелюха. Як вона каже: «Треба буде і собі трошки одмінити прізвище. Розторгуєва — це прекрасне прізвище, та, на жаль, не модне тепер. От, наприклад, Мєталова-Темброва — зовсім інша річ».

Про жінку Мини та його дочку годі й казати, бо вони не мають власного погляду і сприймають своє українське прізвище та українську мову так само, як і голова родини. Для них власне прізвище стає поєднанням літер у неприємне слово, якусь закарлючку, що стає перешкодою стати їм достойними членами тогочасного суспільства.

Щодо Улі, то про неї можна сказати лише те, що це збита Мокою з пантелику дитина. До того ж у той час таких, як Уля, було дуже багато. Вона стала у творі моделлю тогочасної молоді.

І нарешті головний герой комедії — Мина Мазайло, дрібний чиновник одного з безлічі управлінь. Він щиро вірить, що перешкодою у просуванні кар'єрними сходами для нього є українське походження і власне прізвище. І заради більш високої посади він готовий на все. Він не зміг би підставити ближнього або вбити, а ось зречення свого народу він не вважає поганим вчинком чи злочином. І герой це робить, змінюючи своє прізвище на більш, як він вважає, милозвучне.

У результаті Мина Мазайло виявляється не тільки звичайним пристосуванцем, а ще й справжнім дурнем. Адже він не врахував, що в роки українізації його дії будуть сприйняті, як ворожі, через що він не отримає ні гарної посади, ні поваги в суспільстві. Дуже символічно, що газетне повідомлення про звільнення з роботи Мини Мазайла було надруковане поряд з повідомленням про зміну ним прізвища.

Отже, головна характеристика усіх героїв «Мини Мазайла», яких висміює у своїй п’єсі М. Куліш, — пристосуванство, обмеженість і неповага до власного минулого та свого рідного народу. Автор сміється, але ситуація, яку він відобразив у творі, дуже сумна. А найгірше, що така ситуація і такі люди час від часу з’являються знову. На жаль, є такі, як Мазайло, і серед нас.