Складіть твір на тему "чи повинні діти відповідати за вчинки своїх батьків, а батьки за вчинки своїх дітей наведіть приклад з твору "русалонька із 7-в"..

роман у віршах «євгеній онєгін» писався пушкіним біля васьми років. це були роки тварчої зрілості поето. в 1831 році роман був кінчений і в 1833 році вийшов у світло. він охоплює події з 1819 по 1825 рік: від закордонних походів російської армії після розгромунаполеона  до повстання декабристів. у центрі роману – любовна історія. герої роману євгеній онєгін і тетяна ларіна, валодимир ленський і ольга становлять дві любовні пари. але всім їм не дано судьбою стати щасливими. онєгіна тетяна полюбила відразу й назавжди. а він прийшов до любові через роки, через глибокі духовні потрясіння. і, хоча євгеній і тетяна люблять один одного, вани не можуть стати щасливими, не можуть з’єднати свою долю. і винуваті в цьому не які-небудь зовнішні обставини, а власні помилки героя, його невміння знайти правильний шлях у житті. над причинами цих помилок пушкін і змушує міркувати сваго читача.

на просту сюжетну лінію роману нанизана безліч побутових картин і описів природи, у романі описані живі люди з їхньою різною долею, з їхніми почуттями й характерами. все це «собранье строкатих глав, напівсмішних, напівсумних, простонародних, ідеальних» представляє читачеві епоху… це, звичайно, моя особиста думка, але мені здається, що головна ідея «євгенія онєгіна» полягає в тому, що щасливими можуть бути лише люди, які мало думають, мало знають, у яких немає прагнень до високого ідеалу. люди із чуйною душею приречені на страждання. цим мене й залучає роман, він переконує мене у власних спостереженнях. приземлені люди живуть простіше, беспечнее й легше, але не кожний погодиться живатіти «у бездіяльності порожньому». однак пушкін не обмежується цими висновками. він чітко показує, що у всіх цих фатальних помилках винуваті не його герої, а те середовище, та обстановка, що сформувала такі характери, що зробила нещасними цих по суті або по сваїх задатках прекрасних, розумних і шляхетних людей. ці сумні й гіркі думки про недоськоналість миру виражені пушкіним в останніх смутних рядках роману.

Романтичність оповідання марко вовчок «максим гримач»

творчістю марко вовчок  починає якісно новий, вищий етап розвитку української прози – твердження в ній методу критичного реалізму. однак, як її великий попередник і вчитель т. г.  шевченко, вона з’єднала у своїй  творчості  методи реалізму й романтизму

саме  у романтичному настрої написане її оповідання «максим  гримач», що ввійшов у другу групу добутків збірника «народні оповідання». по жанрі – це трагедійне соціально-проблемне оповідання. майстерно романтизовані описані персонажі добутку. максим гримач – головний герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом з дочками – катею й тетяною. автор не уточнює коли відбувалися події, зображене час. неподалік від черкас жив на хуторі максим гримач. використовуючи фольклорні матеріали, письменниця зображує його зовнішність і характер. «таке-те богатир! ходив у сап’яновому й в атласному. був повнолицим, чорнобривим, чорновусим, веселим, жартівливим». характер у максима справедливий, добрий, але запальний

«якщо трапиться в кого з нашого села неприємність – головою ляже, але ». з особливою теплотою зображує  марко вовчок  у добутку й образ красуні – каті – старшої доні максима гримача. «дівчина гарна й пишна, як королева», – пише про неї марко вовчок

до нещастя, полюбила горда катерина хлопця семена. але, на жаль, не був він вільним – був він бурлакою. отже, батько не погодився віддати за такого хлопця заміж свою дочку. сказала про це катерина улюбленому, на що той відповів, що побудет у свого пана вже останній рік. «а потім побачу де хутірець червоний, і поклонюся твоєму батькові». із цими словами й відправився семен у далеку дорогу разом з іншими своїми товаришами. рушили  козаки  на видобуток восени, обіцяли вернутися навесні.  а катерина, очікуючи улюбленого, «сидить у світлиці вишиває шовком рукава й рушника й усе у віконце поглядає, чи крутить пурга або це сніг тане, або теплом повіє».

настала весна, зацвіли вже й вишні, чекає біля вікна дівчина, а його всі немає. але от один раз увечері побачила вона на дніпрі човен, що швидко наближалася до берега, і правил цим човном не її семен. і почула вона від козака, що приплив, страшну звістку: під час бури на дніпрі загинув її улюблений, коли вертався додому. жахнулася катерина. придушено-тужливий тон оповідання передає щиросердечний стан побитої горем дівчини. вернувшись до батька, сказала катерина: «тепер уже вільний мій наречений, батько». а на другий день попрощалася катерина з батьком і сестрою, «одяглася в кращий одяг, постояла небагато під кучерявою вербою, де зустрічалися з улюбленим при місяці, та й кинулася у воду. ранком стали шукати катерину, побігли до води, а там тільки вінок маковий плаває, що сплела катерина. довго корив себе максим і все повторював: «катя! котячи! дитинка миючи гарна! загубив я твої роки молоденькі! »

оповідання «максим гримач»,  як і інші романтичні добутки, сповнені глибокого ліризму, фольклорної поетики. за образа катерини письменниця натхненно зобразила вірність у любові, а образ максима власника персоніфікує народний ідеал чесності й шляхетності