Відповідь:Дитинство це найкраща пора,адже саме тоді відкривається світ до романтики та пригод. Кожна дитина потрапляла в якусь трудність,де їй потрібно було виявити свою мужність та силу вміння розв'язувати таємниці. У творі Всеволода Нестайка" Тореадори з Васюківки" чітко розказується,як двоє найкращих друзів шукали таємниць,та розгадували їх. Саме тому,кожен може бути як вони,кожен може рити метро під свинарником, слідкувати за злодіями,ходити до підземелля,шукати динозавра в річці та інше.
Тому, я думаю що дитинство це найкраща пора,і саме тоді дитина розуміє,що таке пригоди,романтика та труднощі.
Пояснення:
Юлько Ващук — герой, характер якого формується під впливом надмірної любові батьків та їхнього ставлення до людей, яких вони вважать нижчими за соціальним статусом. Однак поруч зі славолюбством, зверхністю, зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є й позитивні риси. Він глибоко емоційний і вразливий. Юлько спалює свої малюнки через те, що Славко порівнює його коней з уже десь баченими; не може змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши книгу-плагіат про Львів.
Славко Беркута хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.
Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишите твір: на тему мої враження про повість міо мій міо
"Мої враження від твору "Міо, мій міо":
Нещодавно на уроках світової літератури ми познайомились із твором Астрід Ліндгрен "Міо, мій міо". У цьому творі розповідається про пригоди одного хлопчика в Далекій країні. Ця книжка захопила мене з перших сторінок, як і інші твори цієї майстрині слова.
Головні герої казкової повісті постійно борються зі своїми страхами, мають жагу справедливості, за яку активно борються. Міо одержує перемогу над Като, діти стають вільними. Усі повертаються додому, а у країні панує щасливе життя. Мені сподобалось, що твір має щасливий кінець, адже це породжує віру у те, що і в нашому світі добро нарешті переможе зло.