Нужно придумать или найти загадки и пословицы (на украинском языке если же найти, тогда не многим известные

зимуве теплу, як мачушине добро.зимою деньок, як комарів носок.місяць лютий спитає, чи взутий.уночі тріщить, а вдень плющить.зима без снігу — літо без хліба.хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.хто про землю дбає, вона тому повертає.добре грунт угноєш — урожай потроїш.                                                                                                                                                                                                           козак з біди не заплаче.береженого бог береже, а козака шабля стереже.хто любить піч, тому ворог січ.сміливість кріпості бере.не такий страшний чорт, як його малюють.                                                                                                                                                                                             як нема сили, то й світ не милий.найбільше багатство — здоров'я.здоров'я маємо — не дбаємо, а стративши — плачем.скрипуче колесо довго їздить.в здоровому тілі — здоровий дух.без здоров'я нема щастя.гарна дівчина, як у лузі калина.вуси — честь, а борода й у цапа єсть.                                                                                                                                                                                                     нема того краму, щоб купити маму.рідна мати високо замахує, а б'є.які мама й татко, таке й дитятко.яке коріння — таке й насіння.яке зіллячко, таке й сім'ячко.який сава — така й слава.багато няньок — дитина без носа.шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.                                                                                                                                                                           місяць лютий — месяц февраль; взутий — обутый; дбає — беспокоится; грунт угноєш — землю удобришь; у цапа — у козла; крам — товар; татко — отец; батьки — родители; заздрий — зависливый; небіж — племянник.

найрідніша, наймиліша,всіх вона нас пестить, тішить,завжди скрізь буває з нами.відгадайте, хто (мама)

спритний майстер у стрибках: на деревах, по гілках.вся руда, пухнастий хвіст,рідний дім для неї – ліс.(білка)

у селянина грошей — як у жаби пір’я

у крестьянина денег — как у лягушки перьев

 

з паном судитись — як чолом об стінку битись

с паном судиться - как лбом о стенку биться

Адже він прекрасно розуміється на характерах і вдачі людей, відчуває, хто йому друг, а хто ворог. незважаючи на те що він хижак, ніколи не заподіє зла тим, хто робив йому добро. так, коли їх із андрійком у степу застала заметіль, сіроманець ніс хлопчика на своїй спині, зігрівав своїм теплом, доки їх не знайшли. вовк урятував хлопчикові життя. сіроманець — досвідчений і мудрий. він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. до його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». а ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі. сіроманець цитатна характеристика — «потім вовк заспівав. він співав тихим старим голосом…»; — «…він був найстарішим вовком світі. все своє сіроманче життя він водив зграю. молоді вовки з лісів і яруг мріяли пройти у нього бойову вовчу стратегію і тактику. він снився молодим вовчицям. не один кінь з передсмертним кривавим хрипом падав на траву чи на сніг од зубів сіроманця…»; — «… на старість вовк осліп. бурхлива темнота зацарювала в його очах. один лише нюх водив його по світу, і кашляти вже почав, і снився йому щоночі єдиний сон: срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам»; — «…його проклинали конюхи та пастухи. коли ж нічого були їсти і вовк пересиджував день або й три на болоті чи в чагарях, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости…»; — «сіроманець тим часом обнюхав сашка з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя»; — «пиріжки з печінкою вовк, видно, любив з дитинства, бо ковтнув навіть не пожувавши»; — «сіроманець провів сашка до узлісся, потерся об сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб у глибині темного листопадового вітру…»; — «сіроманець проводжав його лісом до школи, зустрічав його на узліссі»; — «зімлілий вовк лежав у кузні на драбині біля горна… вовк розкрив рота під іній, і йому стало легше дихати… він поворухнув замотузованими лапами, понюхав молоток біля ковадла та й наче заснув»; dovidka.biz.ua — «тим часом сіроманець тікав. …кілька разів він зупинявся, піднімав голову в небо і слухав, чи не летить вертоліт… забіг аж до лиману…»; — «…сховався сіроманець на полігоні… відчував, що тут йому буде спокій»; — «повалили такі могутні сліпі сніги, що навіть і він. сіроманець, злякався: він добре знав, чим ці сніги йому пахнуть. вдень і вночі він рився в снігах, орав їх лапами і зубами, але небо наче прорвало, і жодної миші, як на гріх! »; а «сіроманець охляв. він часто провалювався в сніг з головою, годинами лежав, збираючись з останніми силами, щоб виповзти на поверхню і поповзом добиратись: куди — невідомо»; — «…сіроманець уже не котився — його котив вітер… вовка закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився за неї зубами, але вітер відірвав його і від неї»; — «сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним стояв сіроманець! високий, широкогрудий, з великими димчастими незрячими очима… сіроманець плакав. великі срібні сльози котилися по його морді і падали на пісок під лапи». сіроманець — це старий вовк, який вже доживає свого віку. у молоді роки він був прикладом для наслідування та справжнім ватажком зграї, але коли прийшла старість — він осліп і залишився сам. автор співчуває йому і, навіть зображуючи картини його полювання або зустрічі з ворогами, описує поведінку вовка так, як би це був не хижак, а звичайний свійський пес. у сіроманця вже не залишилось агресії — він багато чого побачив за життя, тому наприкінці йому хотілося одного — спокою. він був ватажком завжди, тому коли залишився на самоті, це не було для нього природним. він познайомився з сашком, та, зрозумівши, що хлопчик ставиться до нього приязно — став для нього кращим другом. навіть коли вовк змушений був тікати подалі від села та від переслідувачів, він не забув хлопця. він знайшов нових знайомих, серед яких був маленький хлопчик андрійко, але навіть тоді він не забував про сашка і при нагоді — повернувся до свого маленького захисника. цим автор дає нам зрозуміти, що вовкові притаманні такі якості, як вірність та вдячність. на жаль, остання подорож до лікарні не була вдалою, і, коли сіроманець зрозумів, що ніхто не буде його лікувати — просто втік та повернувся помирати в рідне село. але доля була на стороні сіроманця — селяни нічого йому не зробили. тоді останнє, що залишилось вовку, — померти на самоті, згадуючи найприємніші моменти життя.

    нещодавно я прочитав(прочитала) повість олександра гавроша “неймовірні пригоди івана сили”. мені ця повість дуже і я вирішив написати до неї невелике продовження.

    минуло п’ять років. усі персонажі знайшли свою стежку у житті. проте на які відстані не занесла їх доля, вони всеодно рано чи пізно зустрінуться. саме це і сталося. одного разу вирішив іван сила з мілкою відвідати столицю. у столиці майже нічого не змінилося: той самий вокзал, будинки, та сама площа. так само як і колись, усі метушаться, кудись поспішають.

    проте увагу івана метушня на площі. підійшовши блище іван побачив як поліцейський упіймав злочинця. поліцейський голосно переконував хлопчину, що крадіжка- це дуже погано.

    голос поліцейського здавався іванові дуже знайомим. через мить погляд поліцейського упав на івана. силач усміхнувся. поліцейським був міха голий. люд з площі почав розходитися, а поліцейський обняв івана.

    почалася довга душевна розмова. міха розповів, що давно зав’язав з крадіжками. став поліцейським. нещодавно одружився.

    іван попросив друга щоби він завітав до нього в гості. поліцейський зауважив що давно хотів відвідати старого друга. навіть сказав що запросить до івана у гості піню, пандорського, фандіго та ренату. силач був у захваті.

вражені зустріччю троє розмовляючи гуляли по столичним вулицям.