2-3 речення) опищiть часовi плани, у яких відбувається дiя оповiдання л.пономаренко "гер перможений"

Григорій Сковорода – одна з найпомітніших постатей української літератури. Він жив в період зародження капіталістичних відносин між Росією та Україною, під час кріпосницького гніту. Його обурювали тогочасні несправедливі порядки, прагнув змінити становище, коли дармоїди живуть за рахунок праці мільйонів знедолених.

Незважаючи на те, що його твори було заборонено друкувати, вони поширювалися за до листування. В них він розкриває питання про необхідність пізнати самого себе, про людське щастя, викриває і засуджує негативні риси людей, оспівує свободу. У своїх байках він підносить хороші якості людини : працьовитість, чесність, доброту, скромність та осуджує прагнення до багатства, високих посад, зарозумілість. Основними поняттями філософії і творчості Г.Сковороди є поняття «щасливої людини» та «сродної праці» - кожен повинен робити те, для чого народжений. Багато висловів Сковороди й на сьогоднішній час не втратили актуальності.

Так, у байці «Бджола і Шершень» автор викриває людей, які живуть за рахунок крадіжки чужого, лише для задоволення своїх потреб, примх. У цій байці показано, що у праці людина пізнає радість, а у безділлі – деградує.

У байці «Дві курки» розповідається про розмову між Дикою та Домашньою Куркою. Основна думка цієї байки : наука полягає не в знанні, а в роботі. Знання без діла – марна справа.

За своє життя він створив тридцять байок, які були високо оцінені Іваном Франком. Григорій Сковорода любив Україну та сподівався, що в майбутньому ми створимо краще суспільство, і що настануть кращі часи. "

Объяснение:

...

Объяснение:

Фрідріх. Головний герой новели, полонений німець. Авторка змалювала образ не просто вчорашнього фашиста, а хворого німецького полоненого Фрідріха, люблячого батька, тонкого пошановувача прекрасного. Фрідріх проявляє прості людські цінності, він любить сіяти квіти, сумує за своїми донечками, вміє складати з уламків цегли красиві прикраси для будинку, а чужим дітям співає німецькі пісеньки. Та він покінчує з життям, і письменниця розкриває причину самогубства – ненависть до нього ровесників його дочок, дітей, які зазнали так багато горя, що вже й саме слово "німець" для них стало синонімом зла.

Цитати: "Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки.", "Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити.", "Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров'ю. Охоронець замість "шнеляти" простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.", "Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.", "Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.".

Діти. Авторка підкреслює, що дорослі розуміють німця краще за дітей, тому поводяться більш толерантно й виважено, і навіть вдови співчувають полоненим. Діти ж через пережиті страхіття війни увесь свій гнів спрямовують на найбільш вразливий об'єкт: доброго, кволого, неспроможного захищатися від їхньої помсти Фрідріха. Ненависть дітей набирає вигляду лютої агресії і витончених форм знущання: вони нищать клумбу, встановлюють на ній зроблений із прутиків хрест. Власне, цей символ вироку смерті як найтяжче звинувачення й стає поштовхом до пригніченого стану полоненого, а згодом – до його самогубства.