Через що мишка з твору б. лепкого «мишка» вимушена була залишити у багатого чоловіка?

через те що він був багатий та жадібний. він наживався на біді інших людей. він не знав що таке доброта , співчуття.він був черствий. мишка вважала що це спортили його гроші. і вона втікла від нього через його ставлення до людей

Захоплива героїко-романтична повість а. чайковського "за сестрою" розповідає про страшні напади татар на українські землі, про те, як брат вирушив на пошуки сестри, що потрапила в полон. павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в крим і знайти спосіб урятувати сестру. у які б скрут ні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. це йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік. це смусило мене замислитись над тим ,що у нашому сучасному житті не так багато таких людей,хлопчиків,як ця повість вчить нас бути мужніми,сміливими та завжди бути відповідальними.

Атаів подих, слухала уся розповіді дяка про життя його в полтаві. але не сміла сказати про себе: це тільки її страждання, це тільки її життя. дорогий вони бачать міста і села, які стали болем і славою україни. тут пролилася кров за волю україни. там відступало військо остряниці. тут села збив копитами кончак. тут війна знищила стільки людей, що й переночувати ні до кого попроситися. це тут схопили колись наливайка, який був молодий і красивий. і жив, і вмер, як личить козаку. за те, що він боровся: за те, що він боровся за свободу, його спалили. а от уже й лубни - столиця страшного яреми вишневецького. немає тепер палацу на замковій горі, і живе пам'ять про злочинний мучителів власного народу, ганьбою вкрите це ім'я. в історії свої уроки. відпочиваючи в одному з порожніх будинків, дяк пригадує все, що знав про вишневецького, про оточуючих селах. страшні картини обпаленої землі, понівеченої війною, примушують усю на час забути про особисте горе: серце знову плакати навчилось на цій дорозі в київ із лубен ? ! і ось в її душі народжується пісня про байду та вишневецького. дяк здивований: а ти співаєш - душу всю проймає. бувають, може, й краще голоси, але такого другого немає! туди й по сходилися паломники.