Невиличкий твір-роздум , які висновки по твору , , я романтик, ,

Мої враження від творів Миколи Хвильового

Українське Відродження 20-30-х років XX століття дало літературі багато нових талантів, ідей, світобачень. І серед них — Микола Хвильовий, письменник-новатор, самобутній і своєрідний автор.

Його твори з налетом імпресіонізму були оригінальними, відмінними від робіт письменників того часу. Вони вражають силою таланту митця, глибоким психологізмом героїв, манерою письма. Його твори примушують замислитися і над долею автора, і над трагічною історією України, і над своїм власним "я". Новели М. Хвильового "Кіт у чоботях", "Наречений", "Солонський Яр" — це фрагменти, вихоплені з кривавої і брудної мозаїчної картини громадянської війни. Читаючи "Кота в чоботях", відчуваєш виразні сатиричні нотки, сум за загубленою, знівеченою душею: "Зник товариш Жучок №1, залишилися "Жучки №2, №3, №4" — малограмотні кухарки, що прагнули керувати державою й розпоряджатися життям людей".

У новелі "Я (Романтика)" — ще страшніші і трагічніші картини. Твір торкається теми роздвоєння людської особистості. Свого героя М. Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері, яка до останньої миті вірить у перемогу добра над злом у душі свого сина.

Маруся Чурай була легендарною піснескладальницєю, мала великий талант. Її творчисть стала справжнім надбанням усього українського народу. Вона створила пісні, які народ буде співати десятиліттями або й століттями. 
Майже всі її пісні служили для підняття духу козаків. Зараз вони теж напрямовують нас на подвиги заради своєї Вітчизни - рідної української землі.  Всі її пісні - неповторні, безсмертні. Але біографічних фактів про Марусю Чурай майже не зберіглося. Час укриває славетні імена пилом забуття, знищує документи попередніх епох.
Ми маємо безліч народних пісень, багато з яких написала саме Маруся Чурай. Про це мало хто знає. 
З кожним роком ми втрачаємо якісь свідчення про Марусю Чурай. Але пісні її авторства ніколи не забудуться, а будуть існувати. Нехай і під назвою "народних".

Відповідь:

Михайлик згадує, що в пошуках книг обійшов все село, а пізніше побачив, що книги можна виміняти на інший товар на ярмарку. Для цього хлопець вирішив назбирати для крамаря великодніх крашанок.

Цитата: "Та зробити каганчика було значно легше, нiж дiстати книгу. В пошуках її я обходив мало не все село, позбувся своїх мiзерних дитячих скарбiв, а iнколи й забирався на засторонок чи вишки, де неслися кури"

"... а я сумнiшаю, бо вiдразу пропала надiя на книжки, що лежать собi помiж залiзяччям, синькою i манiйкою, не знаючи, як за ними крається чиясь душа".

Вважаю, що Михайлик мріяв поїхати по книги на ярмарок.

Пояснення: