Кому належить замок ""орлине гніздо" в повісті м.старицького ""облога буші"

3. Том - головний герой оповідання "Усмішка" Рея Бредбері. Він дуже кмітливий та розумний. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Стоячи серед руїн, він зумів роздивитися те, про що дорослі вже давно забули. Це це говорить про те, що він мав добре серце і тонку натуру. Цей хлопчик витримав екзамен на людяність. Він єдиний не зміг плюнути в картину. Том відмітив, що вона гарна. Він зберігає усмішку Джоконди як реліквію.

4. Імя героя - Джордж Плейтен

Твір, у якому він діє, автор твору - "Фах", Айзек Азімов

Вік - 17 років, але в творі мало бути скоро 18

Батьки - Плейтен - був дипломований трубоукладач, а його мати в творі не вказується.

Професія, яку мріє здобути - Програміст

Місце проживання героя - на Землі

Місце, де відбуваються події -Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці.

Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Йому не змогли дати фах, адже у нього було нестандартне мислення.

Риси характеру героя -1. ДопитливістьПрагне швидше навчитися читати, хвилюється, багато читає 2. СамостійністьРозуміє, що знання «збирають по краплині» 3. ЦілеспрямованістьЧітко поставив мету – стати програмістом 4. Сила волі, наполегливістьНамагається довести своє право на самовизначення лікарю Антонеллі, Омейні, Тревіліану, новіанину, Інженерку, не відступає перед перешкодами 5. Здатність до емоційного сприйняття дійсностіЗмінюється душевний стан героя – гнів, відчай, розпач, лють, занепокоєність, сором, збудженість 6. Здатність до подальшого розвитку Впевнений, що зможе сам поповнювати знання з книжок, думаючи.

«Мені тринадцятий минало» аналіз вірша

Объяснение:

Автор: Тарас Шевченко

Рік написання: 1847

Тема «Мені тринадцятий минало»: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу.

Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати.

Основна думка: не зазнали щасливого дитинства Тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами.

Художні засоби «Мені тринадцятий минало» Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «…лани, гаї, сади!».

Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»; «…чого так весело було?».

Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».

Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».

Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», “господнє небо”

Автобіографічний вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало складається з чотирьох настроєвих картин: хлопчик пасе овець, милується ясним сонечком, голубим небом; раптом розуміє, що він — сирота безпритульний, немає в нього нічого — ні ягнят, ні хати, ні рідної душі поряд; та ось прийшла дівчина, втішила, витерла сльози хлопчині, поцілувала — і сонце знову засіяло не лише в небі, а й у душі. У четвертій частині —роздуми дорослого поета про те, що той його колишній стан — це рай. Набагато гірше тепер, коли він усвідомив усю несправедливість існуючого ладу і виступив проти нього. Вірш емоційно насичений, передає найтонші відтінки почуттів ліричного героя, його страждання та переживання. Головний герой твору — тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. Хлопчик молиться Богові, дякуючи за сонце, теплий день, життя… Раптом герой усвідомлює, що він — кріпак, і це боляче ранить серце підлітка: Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози… Але це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга — Оксани — проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми: Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє… Кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. Ці спогади пов’язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. Життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. Тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. Інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.