Художні особливості чумацьких пісень

Художні особливості чумацьких пісень :

Тематика - життя та побут, душевні муки чумаків.

Художні засоби: образні порівняння, епітети, антитеза, паралелізм. Також характерними для таких пісень є багаторазові повтори, що допомагає уповільнити розвиток дії, найбільш повно розкрити поетичні картини.

Ліричні відступи - складові прийоми чумацьких пісень.

Природа підкреслює душевний стан чумаків, співвідноситься із їх переживаннями.

Головний герой - чумак, який за до художніх деталей розповідає про свою долю. Особливості персонажів розкриваються під час розвитку сюжету, коли герой починає проявляти себе у певній екстремальній ситуації.

ив колись один цар. І приснився йому дуже страшний сон. Занепокоїв царя цей сон кожної ночі. Не міг він ні їсти, ні пити, ні спати. Багато лікарів, знахарів хотіли врятувати царя, та ніхто не допоміг йому. А в густому лісі, на Козиній горі, жив старий дід, і ходили про нього легенди, що дуже допомагав він людям.

От цареві і порадили піти до діда. Прийшов цар, вклонився йому в ноги і розповів про свою біду. Дід згодився до цареві. Старий подивився йому в душу, а потім сказав:

— Вас, царю, тому мучить щоночі страшний сон, бо не допомагаєте ви бідному люду, не бачите їх бід, не чуєте їх зойків, не втираєте їх гірких сліз. Але я спробую для вас щось зробити.

Наварив дід зілля і промовив:

— Один раз пити вранці, другий раз — в обід, а третього разу — ввечері. І розмішайте це зілля в сльозах.

Цар послухав діда і почав робити, як той наказав. Пройшов один день, другий, третій, четвертий, п’ятий

Полишив страшний сон царя, завітав цар до діда і сказав:

— Ваше зілля до мені, а за те, що вилікували мене, ось вам скриня із золотом.

А дід йому:

— Я не бідний, бо золото моє — це мій ліс, моя гора, віддайте це золото бідним людям.

Так і хтів зробити цар. Взяв він скриньку та й поніс її до людей. А в скриньку залізло мале мишеня і прогризло там дірочку, а саме заснуло...

От іде цар горою, потім селом, шукає найбідніших людей, та й не бачить, що золото сиплеться із дірки. Де пройде цар, там і горить все золотом: і листя, і травичка, і поля, і сади. То осінь прийшла до людей. Так цар приніс в ліс, на Козину гору, золото осені, а бідним людям подарував велику радість та втіху. Глянеш восени навколо — все горить золотом, і радісно стає на душі: пропадає смуток, висихають сльози.

По тропинке бежала маленькая девочка в дощевике и с листком в руке. Она была радостной и без заботой, её улыбка была прекрасна. Но на встречу ей невзоачный мужчина. Девочка подбежала до него и попыталась заговорить с ним но дядя просто посмотрел на нее и листик в её руке стал легче ветра и сильнее медведя. Листик поднялся в воздух вместе с девлчкой и унес ее далеко от дома. Когда они листик улетел до леса с девочкой. она повстречала женщину. её взгляд был ласков, мол она уде ее тут давно жила. она рассказала историю о том человеке. тот человек был её муж который потерялся пару дней назад, и наверняка он прислал по ветру листик с тобой что б я смогла найти его. Женщина дала девочке листик и письмо и отправила девочку обоатно домой. она сказала ветре что бы он отвел их сначала до ее мужа, а потом отвел домой. вот и сеахлчке конец а кто слушал огурец)))