Будь ласка скласти свою коломийку нада дуже !

є у любій нашій школі різні типи класів.  і чимало в нашій школі класів-лоботрясів.  у цих класах добрі діти, гарні та веселі,  і відразу після школи мчаться до оселі.  не цікавить їх навчання та не тягне в школу,  їм пошвидше би до друзів і собі додому.  у цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.  і заходити до них вчителі бояться.  діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,  їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.  і навіщо вони ходять в нашу гарну школу?   краще взялися б за розум та і йшли додому.  там вони би посиділи та поміркували,  як себе потрібно вести, щоб їх поважали.

но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!

 Мені дуже сподобався твір Володимира Рутківського «Джури козака Швайки» . Під час прочитання твору, я уявляв себе на місці головних героїв - Санька та Грицика. Прочитавши твір, я зрозумів, що дружба - спражній скарб. Варто цінувати тих людей, які є поряд з тобою. Також завжди слід залишатися патріотом. Саме цей твір пробудив у мені патріотичні почуття. Тепер я знаю, що варто бути вірним рідній землі, славити її та любити. Також не слід пробачати зраду. Українці - славний та сильний народ, який здавна прагне волі. Тож ми, молоде покоління, повинні справдити надії наших предків на щасливе майбутнє. 

Вцьому році зима не вдягала білої свити.  часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.  пошукала, що ж робити? --  бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.  як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.  сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.  все збиралась на силі, та не встигла огледіться,  як проснулись дерева і на одрі лід потемнів.  крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.  лід кришився, б’ючись об каміння   і нарешті по одрі -темній, широкій -  на останній крижині самотня чайка пливе.  - ти куди ж розігналась? чи бува не до самого моря?   чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.  а крижина тонка. а крижина майже   ну, а що, як її підмиє вода весняна?   ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?   затріщить і ві піде вода   - дивна людино! я ж маю крила,  нащо крилатим ґрунт під ногами?