Описание картины жниця микола пимоненко

На картині зображена жниця яка працює у полі.Тільки один раз вона махнула жнецем й на обличі працювальниці з,являється посмішка бо вона тримає у руках не просто якесь колосся, а самісіньке справжнє золото з я кого потім вийде хліб а це як відомо більш ніж золото.Завдяки своїй парці вона прогодує усю свою родину й буде зустрічати зиму на ситий живіт.

Весела і дотепна повість В. Нестойка розповідає про вірну хлоп'ячу дружбу, про фантазії, мрії, витівки двох хлопців — Яви та Павлуші, які мають добрі серця й у вирішальні хвилини виявляють свою доброту, милосердя і сміливість.Це дуже добрі і завзяті хлопці. В них можна багато чого навчитися. А саме справжньої і найвірнішої дружби.Хлопці завжди допомагали один однуму у біді. Завжди були разом. Можна позавідувати їхній фантазії адже не кожна людина має дар так фантазувати і мріяти як ці двоє розбишаки.Я вважаю що кожна людина в дечому повинна брати приклад з цих хлопців

Зачекай!» Щодня, наближаючись до виходу, волієш не йти туди.. Та чи можливо залишатись дитиною вічно?? Так. І це чудово для власних дітей, проте незрозуміло оточуючим. На жаль.. Адже цей скарб дається лише раз і втрачається назавжди.
Зі свого світу дитячої безтурботності я винесла флакончик із нектаром, еліксиром. Компоненти надзвичайно прості, але неймовірно важливі. Чотири краплі любові, крапля наївності, дві краплі радості, шість крапель добра, три краплі безхмарності, п’ять крапель віри. Загалом, отримала напій життя і сили. 
Крокуючи небозводом, дифузія забирає дещо із флакончика. Крапля любові розбризкується на недовіру, дві краплі добра випаровує оточуюча дійсність, три краплі віри зникає безслідно, дві краплі безхмарності осідає на долоні вітру. І, незважаючи ні на що, я люблю його, моє дитинство….