Ть будьласка! знайти у вірші художні особливості (єпітет, метафора, антитеза, гіпербола, анафора, оксюморон, художні повтори, порівняння) «мій боже милий, знову було так любо, було тихо; ми заходились розкувать своїм невольникам кайдани. аж ізнову потекла мужицька кров! кати вінчані, мов пси голодні за маслак, гризуться знову»

прислів'ям є назва роману, прислів'ям названо й декілька розділів: "наука не йде до бука", "козак — не без щастя, дівка — не без долі", "старе та поновлене", "лихо не мовчить". рясно їх розсипано й по тексту. ось деякі з них: "життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши", "на людях і смерть красна", "біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками", "добре, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде", "яка земля, такі й люди", "дарованому коневі в зуби не дивляться", "що громаді, те й бабі".

прислів'я у романі — це ті центри, на які опирається чи від яких відштовхується авторська розповідь. вони завжди до місця і на місці. щедро насичена ними й мова персонажів, де вони також виступають опорними моментами, незаперечними істинами і часто виразну соціальну характеристику тому, хто говорить: "з хама не буде пана" (генеральша); "покірливе телятко дві матки ссе" (генерал); "мандрівочка — наша тіточка" (кріпаки). за прислів'їв та приказок ("кому воля, а кому неволя", "риба без води, а чоловік без землі гине", "суха ложка рот дере") характеризуються персонажі, передається художній досвід народу.

автори роману не лише використовували народну мудрість, а й за її зразком створювали свої афоризми, як-от: "дожидати страшного, страшніше, ніж його переживати", "селянин без поля — старець без рук і без ніг", "злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві", "яке життя, таке й товариство", "робиш, щоб було що їсти, іси, щоб здужав робити", "учили, щоб бити, били, щоб учили".

роман п. мирного та і. білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " засвідчив дальший розвиток і збагачення української літературної мови. як і їх попередники на літературній ниві, автори роману орієнтувалися на багату лексично, майстерно оброблену протягом сторіч мову усної народної поезії. та письменники не просто використовують окремі зразки народної мудрості, а її духом проймають весь зміст твору.

ответ:

літо скінчилось і наступила романтична осінь. на дворі вересень грайливо розкинув свої барви. навкруги все змінюється. травичка, випалена сонцем, стає тьмяною, жовтіють та червоніють дерева. природа прекрасна та яскрава. вересень – справжній жартівник, що щоденно й працьовито розфарбовує природу. приходять дощі, та не змивають його різнокольорові фарби. а тільки роблять все навкруги яскравішим. як же гарно восени!

перший місяць осені приносить у наше життя нові фарби і ностальгію за літом. вересень дарує можливість ще трохи погрітися під променями сонця. я люблю цей місяць за його чарівність і бабине літо. люблю, коли шарудять листя під ногами і в повітрі літають павутинки. мені подобається дарувати букети осінніх квітів мамі і вчительці, збирати листя для гірлянд.

вересень, напевно, самий мінливий місяць в році. на початку місяця ще досить тепло. але проходить тиждень, і починає з’являтися золото в листі дерев і кущів. це так красиво, що багато хто не бачить в цьому ніякого підступу. а насправді, золото – початок чогось нового, холодного і неупередженого, ім’я якому – зима. але поки така загроза не нависає, ні над природою, ні над людиною. ми тільки спостерігаємо злегка помітні метаморфози в природі. вересень одягає природу в строкаті фарби: червоні, оранжеві, жовті. такими пейзажами хочеться милуватися нескінченно. арестован студент из г.николаев але на зміну йому приходить період дощів. все починається з туманних ранків, потім приходять затяжні дощі, а в кінці місяця в танок пускаються зливи, що щедро поливають землю. початок місяця радує і тим, що в нічний час на небосхилі можна спостерігати чумацький шлях. у цей час все небо усипане зірками, немає вільного місця на ньому. різного розміру, різної сили світіння і навіть різного кольору, зірки відкривають свій парад. цьому немає жодного порівняння. здається, що все так чудово, що таке точно не може повторитися, тому хочеться вловити кожен момент цього чуда. а сонце! сонце у вересні опускається до лінії горизонту, від чого його промені простягаються неймовірно далеко. їх тепло ще гріє, але все більше здається, що головне їхнє призначення в тому, щоб прикрашати все навколо ніжним колоритним світлом. ось саме в цьому весь вересень. він кожного закликає милуватися справжньою красою.

объяснение: