Виписати цитати до характеристики максима та мирослави захар беркут

 Мирослава
«…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу»

«От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!»

«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру».

  Максим

«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом» 

«…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;

«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»

«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»

«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»

1. "а вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже дроб'єта (вівці)" 2. "Він знов бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки…" 3. "Його вже витягли на зарінок, але він не пізнав в ньому Марічки. Се не Марічка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта річним камінням, як у млині…" 4. "Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ." 5. "Марічка не боялась нічого. За поясом, на голім тілі, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, їй ніщо тепер не зашкодить. " 6. "Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба,- співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'являлись - не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах." 7. "Марічка і сама вміла складати пісні. "

Ярослав був єдиним князем усіх широких українських земель. Щоб уберегти Україну від ворогів, побудував на кордонах багато твердинь. Над рікою Саном побудував город і міцно його укріпив, і назвав Ярославом. 
      Остаточно розбив печенігів під самим Києвом і на тім місті побудував величезну церкву св. Софії, яка стоїть і донині. Він установив лад і спокій в краю, а щоб суди однаково і справедливо судили, наказав списати всі права в одну книгу і назвав її "Руська Правда". Князь Ярослав будував церкви, а при них відкривав школи і в такий б ширив освіту своїми мудрими законами і порядками. Ярослав укріпив українську державу. Він одружив своїх синів з чужоземними королівнами, а своїх дочок з королями. Сам же Ярослав був одружений з дочкою шведського короля. 
      Перед смертю Ярослав поділив цілу Україну на землі, так звані "уділи", і до кожного уділу призначив свого сина. Але наказав їм слухатися найстаршого в Києві, а ним призначив сина Ізяслава. Він мав надію, що Україна буде сильною і славною державою. 
      За своє мудре князювання Ярослав заслужив ім'я Мудрий.