Що спільного та відмінного між думою і історичною піснею

Спільні риси:вони створювалися на основі історичних подій,їх виконували кобзарі чи лірники на інструментах,вони досягли свого розквіту в 16-17 столітті,обоє відносяться до фольклору.

Хороший ответ

ответить: Не знаю що вийде але тримай.

Нещодавно я прочитав(ла) твір О. Довженка "Ніч перед боєм". Спочатку мені було складно зрозуміти, які емоції викликав у мене цей твір. Але згодом перечитавши його зміг(огла) розрізнити подив і трохи сум у середині себе. Подив викликало у мене відношення двух дідусів-перевізників, а сум поведінка солдатів. По-перше дідусі відчайдушно соромилися хлопців і це було трохи дивно. Ці двоє вдавали наче молодих солдатів не було з ними у човні, але при цьому дали їм шанс вибратися навіть ціною своєї смерті. Оскільки вкінці загарбники потонули разом з дідами поки перепливали озеро, звісно по вині цих двох. По-друге мене засмутило те, що солдати просто втекли і те, що вони намагалися знайти собі виправдання. Адже все, що казали діди правда. Також мене здивував і трошки ощасливив кінець твору ніч перед боєм. Один з молодих солдатів був знайомий з дідом і він був у групі з головним героєм твору. Розповідаючи так зрадів коли довідався про це, що навіть мені стало радісно. Але несподіванкою стала смерть двух сивих героїв. Та попри це цей твір я надовго запам'ятаю.

Докія з твору "Каторжна": 

"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"

"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."

 Докія з твору "Земля": 

"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."